Рівно 90 років тому в долині біля села Голинченці Шаргородського району Вінницької області пастухові з’явилася Діва Марія. Традиційно в цей день близько 15 тисяч паломників з усіх регіонів України, Росії, Молдови, з Далекого Сходу, приїдуть, щоб пронести свої хрести і встановити їх біля джерела, пише Взгляд.
Поїхали на Вінничину і паломники із Житомирщини.
Зараз там понад 10 тисяч хрестів. Є великі, висотою до 5 м, і зовсім маленькі, які люди встромляють у землю, і просто натільні – їх вішають на великі. Всі хрести залишені в подяку за чудесні зцілення або за допомогу в справах і Божий захист, який паломники отримали в долині.
Згідно з легендою, 15 серпня 1923 пастух Яків Мисик пас корову в полі біля села. Коли він заснув, його 12-річна онука Харитя побачила над джерелом образ Діви Марії та розбудила дідуся. Яків відкрив очі – Марія вже піднімалася у небо і сказала йому: «Христа славте! Хрести ставте!». Яків тоді про це не задумався. Але образ на тому ж місці був йому ще тричі. Тоді він сколотив дерев’яний хрест і приніс у поле. Казав, що сяюча жінка біля струмка не дає йому спокою, вимагаючи, щоб він славив Христа і поставив Хрест. Люди зрозуміли, що то була Богоматір. І пішли за прикладом пастуха. Всього за кілька років у Іосафатовій долині вже стояло понад 17 тисяч хрестів.
Хоча всі хрести були вирубані, за зиму 1923-1924 років люди їх відновили. Кажуть, що деякі приїжджали з Зауралля, з Півночі, Далекого Сходу, з Середньої Азії. Другий етап по знищенню хрестів розпочався влітку 1924 року. Щоб люди долину не відновили, по її периметру поставили військових – і охорона під страхом смерті нікого туди не пускала.
Відновити святиню вдалося тільки після розпаду СРСР. Люди встигли забути про чудодійні властивості води з джерела і про наставляння Діви Марії. У 2004 році, коли був організований перший хресний хід, в долині було всього 29 хрестів. Але з кожним роком прибувало по тисячі нових, які приносили сюди люди на своїх плечах. Деякі з них підписані, тут є хрести з Молдови, Росії, Румунії. Люди обв’язують їх яскравими стрічками та рушниками.
«Бачила жінку, яка невеликий хрест закопувала, – розповідає паломниця Людмила з Андрушівки Житомирської області. – Вона сказала, що її онука мучила екзема на руках, ніякі мазі не рятували. А тут вона його тиждень кожен день купала – і все пройшло. Про стару єврейку мені розповіли, з сусіднього з Голинченцями села Джурина. Вона за п’ять днів вилікувала глаукому і стала бачити. Тоді вся її сім’я в християнство перейшла».
