«Житомир – це тепер не носки, а сумки», – так жартує про захоплення 21-річної житомирянки Даші Мазур її друг з Дніпропетровська. Уже 4 роки дівчина власноруч шиє сумки із цікавими принтами і має покупців різних міст України, а тепер думає над тим, щоб представити свої вироби на закордонних фестивалях.
«Я люблю свої сумки і не тому, що сама їх шию, а тому, що в них є душа. Вони всі створені в єдиному екземплярі. У мене завжди була мрія щось створювати. Не скуповувати і перепродувати, а робити щось своє – нове. Хочу заявити про себе в рідному місті та Україні загалом, а також за кордоном, – пояснює Даша. – Коли є натхнення, вмикаю голосно музику на всю квартиру і починаю шити. Насправді, шукати натхнення у Житомирі дуже важко. В цьому плані Київ більше підходить. Навіть мої сумки краще розбирають дівчата зі столиці та Одеси, а в нашому місті поки не всі це зрозуміли».
Даша акцентує увагу, що її еко-торби пошиті із натуральних матеріалів – якраз те, що треба у літню пору, коли сумки із шкіри чи шкірозамінника не дуже доречні. В таких легких сумках можна носити всілякі дрібнички під час прогулянок по місту, а також книги, конспекти.
У якості матеріалів дівчина використовує бавовну та коттон. Кольори дуже різні – білий, чорний, рожевий, блакитний. На сумки наносить акрилом всіляки написи на англійській мові. Частину цих висловлювань шукає на просторах інтернету, але більшість вигадує сама.
«Я думаю над тим, щоб створити серію написів українською та російською мовами, але щоб це дійсно було «з голови». Шукала інформацію, чи є ще у нас хтось, хто займається створенням таких сумок. Кількох людей знаю, але вони використовують готові сумки, нА які й наносять принти, – продовжує Даша. – Я ж експерементую, адже шию свої сумки із чоловічих сорочок. Першу таку сумку пошила для себе 4 роки тому. У якості декору залишила гудзики по середині. Подруги питали, де взяла таку річ. Розповіла, що пошила сама і вони почали теж просити пошити їм. Шила із татових і братових сорочок, подруги приносили сорочки своїх рідних, а зараз клієнтки навіть пропонують надіслати сорочки, з яких я б пошила їм сумку на замовлення.
Між іншим, використовую дорогі та брендові сорочки, адже там хороший матеріал. З сорочок великого розміру можна пошити навіть дві сумки. Написи через трафарет роблю акрилом. Використовую фарбу, яка не вигоряє на сонці. Також напис не псується під час прання. Після закінчення роботи я сама перевіряю готові вироби – чи нормальної довжини ручки, чи треба якісь додаткові елементи. Також перу сумку, щоб переконатися, що напис «не злізе». У якості ручок використовую матеріал, який раніше був рукавами сорочки. З них також шию кишеньки. Є сумки великих розмірів з двома ручками, а є з однією – через плече. Все узгоджуємо індивідуально з покупцем. Якщо сорочка для сумки вже має якийсь орнамент, то написи не наношу. Дуже прислуховуюся до зауважень покупців. Дехто просить зробити зав’язку вгорі сумки, щоб таким чином прикривати її вміст. Вже думаю над тим, щоб додатково шити чохол до сумки для зручності».
Даша не приховує, що в першу чергу в чоловічій сорочці бачить майбутню сумку. Приміром, так сталося із сорочкою брата від Ів Сен-Лорана, яку вона все ж таки перетворила на чорну сумку.
Одну із сумок дівчини на дачі використовує бабуся. Як виявилося, у ній зручно возити картоплю та інші овочі. Цей випадок у дівчини викликає посмішку. Так само вона жартує стосовно того, чи не збирається шити чоловічі сумки.
«Я над цим задумувалася, але поки ніяк не можу це обіграти, – пояснює Даша. – Тоді їх шити доведеться із дівчачих спідниць. У мене був випадок, коли дівчина принесла сорочку свого колишнього хлопця і ми пошили з неї сумку. З того часу кажемо, що таким чином можна позбавлятися від речей колишніх і навіть пропонуємо це своїм клієнткам. Мій друг, дізнавшись про цю історію зауважив, що хлопці мають припинити залишати свої сорочки дівчатам. В сумках має відчуватися індивідуальність – через дизайн, напис. Сумка має харектиризувати її власницю. Думаю, що мої сумки для цього дуже підходять. Слоган на сумці із сорочки – це як девіз життя тієї людини, яка її носить».
У планах Даші Мазур розширити своє виробництво і знайти помічницю. Сама дівчина має освіту швеї, а нинішню машинку придбала ще будучи школяркою. Пропувала свої сили у філології, але врешті зрозуміла, що в цьому житті її вабить більше творчість і можливість творити. Зараз вчиться грати на фортепіано і хоче займатися ескізним малюванням, аби переносити свої ідеї з дизайном сумок та одягу на папір. Хотіла б показати свої еко-торби на фестивалях моди у Чехії.
«Треба взяти на себе сміливість і нарешті розвивати свою справу, – запевняє дівчина. – Мені усі радять створити лейбл. Зараз друг з Дніпропетровська працює над сайтом для моєї продукції, його треба буде чимось заповнити»
Юлія ДЕМУСЬ
Більше фото в альбомі Першого житомирського в соцмережі