Владислав Пучич, редактор газети «20 хвилин» розповідає про євромайдан, підтримку від родини і те, яким він хоче бачити рідний Житомир.
У нас є кампанія безпрецедентного тиску на активістів євромайдану та організаторів. І я зрозумів, що якщо я буду передбачуваним, жити вдома, виходити у якийсь передбачуваний час, то я буду легкою мішенню. Я не хочу цього робити.
Сина і дружину не бачив вже більше тижня.
Родина не відмовляє від активної участі в євромайдані. Однозначно ні. Цілком підтримують. Хвилюються, але підтримують…
Майдан – це наше вираження прагнення до кращого життя.
Виходжу на майдан, тому що мене не задовольняє той стан речей, який відбувається як у державі, так і в суспільстві. Я хочу це змінити і я виходжу з такими людьми як я.
Житомир я хочу бачити містом, яке викликає у мене теплі комфорті почуття. Коли тут є моя родина, мої друзі, коли мені комфортно у цьому місті.
Щоб вижити активісту, який іде на конфлікт з владою, потрібно готуватись.Потрібно трошки читати певної літератури, "грати у шпигунів", але розуміти, що влада, а особливо ця влада і цей режим, здатні застосувати якісь репресивні механізми, і до цього потрібно бути готовим. Разом з тим потрібно бути публічним. Про ті речі, які з тобою стаються, говорити вголос і ні в якому випадку не мовчати. Такий публічний захист – це також дуже важливо.
Я ні за яких умов країну не залишу. Звісно, є дуже погані сценарії, коли моїй родині, можливо, доведеться поїхати. Але я тут буду боротись до кінця.
Стояти на майдані буду до перемоги.
