Невеличкий острівець на міському русловому ставку в Радомишлі площею 3,2 га на річці Мика став причиною недавніх баталій.
Про це пише сайт Радомишль.com.
Десь у 90-і роки минулого століття успішне тоді підприємство «Червона Рута» збудувало кладку до штучно намитого острівця на цьому ставку. Тут стали крамарювати горілкою та пивом, улаштовувати танці для молоді, розбентежувати сон радомишлян до пізньої ночі розкотистою музикою.
Освоєнню острова передувало його помпезне відкриття на очах широкого загалу містян. Об’єктові молодь дала назву «Острів» і охоче там тусувалася не тільки у вихідні дні, а й щоденно.
Не секрет, що у ті роки старі радянські закони не діяли, а нових, особливо у таких делікатних, як природоохоронній та земельній галузях, ще не прийняли. То ж і багато дечого робилося, як заманеться. Утім районна, міська влада, відповідні служби, реагуючи на скарги громадян, періодично приводили до тями власників щоб ті дотримувалися вимог по тиші і спокою.
Згодом процвітаючу «Червону Руту» тодішній директор А.Пироженко, найнятий її засновниками, довів «до ручки» і вона зів’яла, тобто збанкрутіла. Все її майно, будівлі, механізми були продані щоб повернути громіздкі борги перед бюджетом, постачальниками та партнерами, а більше 200 робітників розбрелися хто куди. А острівцем з того часу чомусь став правити підприємець В.Косянчук, пиш видання.
Протягом кількох років ним було вимуровано камінну вхідну браму та декілька споруд, проведені роботи по благоустрою острова. Окрім того, незважаючи на протести природоохоронної прокуратури, він зумів з дозволу міської ради виготовити технічну документацію на оренду острівця та затвердити тут договір на його оренду. У 2006 -2007 роках районна адміністрація передала став в оренду ТОВ «Інтерриба». Товариство з того часу, ставши легалізованим макроорендарем, платило орендну плату за водний фонд та прибережну зону, а В.Косянчук всі ці роки, відбиваючи атаки судів, різноманітних контролюючих структур у теплу пору року намагався вести підприємницьку діяльність у сфері організації відпочинку на мікрорівні. Словом об’єкт мав два господарі. Звісно, що повік так продовжуватися не могло. Хтозна з чого, але між двома суб’єктами господарювання нещодавно розгорівся конфлікт.
Спочатку, поставивши автомобільний кузов перед брамою, невідомі особи заблокували вхід на острів, давши таким чином посил від господарів, що з ними потрібно шукати компроміс. Утім підприємець проявився не полохливим і, відсунувши перешкоду, продовжував працювати по графіку. Ось тоді у хід пішла тяжка артилерія. Одного ранку металева конструкція 30-метрової кладки опинилася у воді. Уночі хтось спиляв металеві опори. Підприємець зі своїми прибічниками став відновлювати зруйноване. Проте виник конфлікт, який переріс у бійку зі зверненням до правоохоронних органів. Ті у свою чергу рекомендують вирішувати господарські справи в судових установах. Наразі кладка стала на своє місце ,і, немовбито зовні все притихло. «Острів» запрацював. Чи довго буде тиша і який буде наступний наступальний маневр засвідчить час. Адже те, що обидва боки конфлікту, відривши томагавки, вже вийшли на стежку війни засвідчили останні події.
