Диспепсія — це загальне поняття, яке поєднує низку патологічних проявів органічного або функціонального характеру, пов’язаних із порушенням перетравлення та засвоювання їжі. Вона часто виникає у дітей через активний ріст і розвиток, спроби організму підлаштуватися під новий режим харчування та безліч нових продуктів. Центральна нервова система не може правильно скоординувати роботу шлунково-кишкового тракту, через що виникає характерна симптоматика:
- біль у ділянці живота;
- здуття живота;
- метеоризм;
- нудота та періодичне блювання;
- різні порушення випорожнень;
- печія.
При цьому захворюванні (навіть за його функціонального варіанта) спостерігаються порушення в роботі органів травної системи. Через недосконалу регуляцію змінюється моторика, залози не можуть виробляти необхідну кількість ферментів. З цієї причини під час лікування вони вводяться екзогенно — так, може призначатися Панкреатин, щоб підтримати функцію підшлункової та забезпечити достатнє засвоєння поживних речовин.
Які існують види диспепсії
Згадана органічна диспепсія спостерігається рідко, оскільки її появу зумовлюють серйозні патологічні стани з боку органів травної системи. Функціональний варіант фахівці поділяють на чотири види залежно від домінуючих симптомів:
- Виразкоподібний. У цьому випадку найбільше дитину турбує біль — він виникає на голодний шлунок, локалізується у верхній частині живота і за інтенсивністю може нагадувати виразкову хворобу. Після вживання їжі або прийому антацидів він зникає, що може призвести до помилкового встановлення діагнозу виразкової хвороби шлунка. Однак гастроскопія не показує жодних патологічних змін.
- Рефлюксоподібний. Діти можуть скаржитися на появу відрижки, печії, періодичної нудоти. У деяких випадках з’являється блювання, у малюків можуть частіше відбуватися зригування. Рідше трапляється здуття живота.
- Дискінетичний. Основні прояви — сильне здуття, метеоризм, спазми живота. Після їди може часто боліти живіт, у багатьох дітей спостерігаються супутні порушення засвоєння певних продуктів.
- Неспецифічний. Так називають стан, за якого в дитини наявні деякі з перерахованих симптомів, які не мають органічних причин, але їх не можна об’єднати в одну зі згаданих груп.
Педіатр, з’ясувавши скарги, класифікує форму диспепсії та призначає лікування. Воно може передбачати:
- дієту, яка виключає продукти, які погано засвоюються;
- чіткий режим харчування;
- застосування ферментних препаратів;
- прийом спазмолітиків (якщо домінує больовий синдром);
- використання прокінетиків (щоб нормалізувати моторику).
Зазвичай цих заходів достатньо, щоб вилікувати хворобу. У поодиноких випадках необхідне стаціонарне лікування для відновлення нормального метаболізму. Такі заходи переважно необхідні у разі тяжкої форми, коли організм малюка майже не засвоює їжу.
