Марина Василенко, історикиня з Житомира, перетворила своє захоплення українськими традиціями на творчу справу, створюючи прикраси з історичним змістом та унікальною символікою.
Початок захоплення: відновлення сімейної реліквії
У 2016 році Марина вирішила відновити сімейну реліквію — старовинне коралове намисто своєї прабабусі. Цей досвід не тільки повернув прикрасі первісний вигляд, а й відкрив для Марини нове покликання. “Щось у мені відкрилося, коли я його відновила,” — ділиться вона, пояснюючи, як реставрація прикрас надихнула її на вивчення традицій українського намиста, їхньої символіки та технік виготовлення.
Майстерня «Пацьорки»: повернення до автентичності
Нещодавно Марина відкрила власну майстерню “Майстерня Пацьорки”, де відтворює унікальні вироби з традиційними елементами. Особливе місце в її творчості займають пацьорки — розмальовані скляні бусини, які були популярні в Україні і привозилися з Італії. “Кожна панянка мріяла про намисто з пацьорків,” — розповідає Марина, наголошуючи на автентичності та історичному значенні таких прикрас.
Історія та символіка прикрас
Окрім створення прикрас, Марина вивчає історію кожного елементу та розповідає про його символіку. Наприклад, “Косівська кераміка” — глиняне намисто, яке вважається “теплим” завдяки здатності глини зберігати тепло рук. “Це намисто гріє душу,” — пояснює майстриня.
Особливе значення має також “Гадюче” або “Чорне” намисто, що символізувало траур. За давніми традиціями, жінки не виходили на вулицю без прикрас, адже вони служили не тільки як аксесуари, а й як обереги від злого ока та негативної енергії.
Детальніше про мистецтво українських прикрас та історії намист дивіться у нашому відео.
