10 листопада у Києві пройшов центральний матч 13 туру Української прем’єр-ліги: житомирське Полісся завітало у гості до Динамо. Гра завершилась із рахунком 2:1 на користь киян.
Вибір складу від Імада Ашура
Наставник житомирян Імад Ашур, на перший погляд, дещо здивував основним вибором складу своєї команди. В першу чергу хочеться виділити наявність у центральній ланці, поруч із досвіченими Бабенком та Лєднєвим, гравця 2005 року народження Максима Мельниченка. Також, свого роду, ексклюзивом став вихід з перших хвилин не надрезультативного венесуельського форварда Луїфера Ернандеса. Він підмінював травмованого Соузу Пайшао. Разом з тим в лазареті лишився і лідер оборонної інфраструктури у схемі гри полісян Сергія Чоботенка. Віцекапітан пропустить щонайманше місяць через травму.
Окрім того приємно чути, як уже другий матч поспіль проти Динамо на Лобановського гостьові житомирські фанати не збирались поступатись у гучності своєї підтримки киянам. Вигуки “Полісся, Полісся!” з трибун було чулись навіть на трансляції гри.
Перший тайм Динамо – Полісся 2:0
Старт зустрічі, за враженнями, видавав, що на вулиці пізня осінь: команди діяли не дуже активно, ніби розігрівались. Однак їм вистачило для цього трохи більше 10 хвилин. Одразу після цього почались перші атакувальні загострення. В першу чергу, від Полісся, які намагались грати високо та тиснути на суперника. Кілька їхніх ударів як з-за меж, так із внутрішнього їхнього простору наносились у ворота Динамо, та цілі, проте, не досягли. Більшість із них навіть не дійшло рук Бущана, а просто були заблоковані захисниками.
Після 20-ої хвилини віжки гри перехопили до своїх рук господарі. Та обходитись дріб’язком столичний клуб не збирався. Свої моменти динамівці використовували із вбивчою результативністю. Спершу, на 22-ії, динамічну атака клубу з похідною до цієї характеристики назвою логічно фіналізував Владислав Ванат. Він отримав простріл від Шапаренка, який в моменті опинився на лівому крилі атаки, та в дотик пробив у правий верхній кут воріт Волинця. 1:0.
І вже невдовзі за цим послідувала ще одна разюча атака від Динамо з флангу протилежного, тобто правого, де після спроби кросу у центр від киян, в неправильному місці, в неправильний час опинилась рука Артема Смолякова. В кінцівку лівого бека житомирців м’яч влучив тоді, коли той перебував у власному штрафному майданчику. Проте спершу рефері Віталій Романов уваги на цей епізод не звернув. Лише згодом, у паузі, його до телевізору покликали колеги з VAR. Довго приймати рішення судді не довелось. Він поглянув повтор моментом із влучанням у руку з одного ракурсу та чітко визначився з вироком – пенальті у ворота Полісся. Реалізував його легендарний Андрій Ярмоленко. 2:0.
Очікувано, після цього команди знизили градус яскравості та напруги. Полісся вдавалося до спроб відквитати бодай один м’яч, однак важко сказати, що були супер-близькі до цього.
Вилучення Михайліченка
Та все ж, затишшя у грі завершилось разом із настанням ендшпілю першої половини. Завірюху, однак не ігрову, а емоційну влаштував правий латераль житомирської команди Богдан Михайліченко. На 45-ій хвилині, в одному із зіткнень в центрі поля “вовк” грубо зіграв проти свого опонента, та ще й передав кілька “ласкавих” арбітру, закономірним результатом чого для гравця стала друга жовта картка з подальшою її конвертацією у червоний колір. Вилучення Михайліченка точно не дала підопічним Ашура додаткової впевненості, а в підсумку перетворила першу 45-хвилинку для Полісся у справжній хорор.
Другий тайм Динамо – Полісся 2:1
Луїфер Ернандес, який не зміг забити в першому таймі, зі старту другого пішов на заміну, спровоковану тим же Михайліченком. Його замінив Лукас Тейлор, який повернувся після довготривалої відсутності. Наявність кількісної переваги на користь динамівців далась узнаки. Гостям довелося “сісти” нижче, аби не нахапати ще “торбу” голів у власні ворота. Відповідно, ініціатива у грі перебувала на боці киян, та переважно розгорталась на половині поля Полісся. Стовідсотково гольових моментів, однак, жодній із команд довгий час це не приносило. Можна лише згадати курйозний епізод, коли Євген Волинець після серії рикошетів поблизу власних володнінь, ініційованих навісом господарів, рятував м’яч від потрапляння за лінію.
Небагаточисленні спроби контратак від житомирців Динамо ж “перекушували” доволі швидко.
Володіння м’ячем між обидвома командами почало урівноважуватись вже ближче до 80-ої хвилини, коли, певно, гравці команди Олександра Шовковського вже почали відчувати загальну втомленість. На 86-ій цим скористались полісяни. Спершу вони створили небезпечний момент, в якому вихід один на один не реалізував Вендел, який попередньо вийшов на заміну. Пробити по воротах Бущана йому завадив Денис Попов. Центрбек Динамо відчайдушно стрибнув у підкат та вибив футболний ігровий інструмент прямо з-під ніг форварда Полісся. Однак, це дало змогу гостям подати кутовий, який вони завершили забитим голом. Відзначився лідер клубу Олексій Гуцуляк, в ноги якого м’яч відскочив, а той пробив низом. 2:1.
Це точно додало фіналу зустрічі інтриги, однак, хепіенду для житомирян не сталось. Динамо так і дотримало свою перевагу в один гол до заключного свистка арбітра, та здобуло три залікові пункти у турнірній таблиці. Попутно, їм навіть вдалося забити третій – однак з офсайду, тож його не зарахували.
Таким чином, після 13 туру житомирське Полісся з’їжджає на четверту сходинку турнірної таблиці УПЛ з 22 очками, Динамо йде другим, із двома матчами в запасі. Наступний свій поєдинок “поліські вовки” зіграють вже після паузи на матчі національних збірних. Їхнім суперником 25 листопада на Центральному стадіоні у Житомирі стане луганська Зоря.
Висновок від авторів: потенціал є, але потрібна тактична зрілість
Командний дух vs. тренерські рішення
У гравців “Полісся” немає нестачі в бажанні чи готовності боротися, і вони намагалися вирвати бодай очко в цьому матчі, незважаючи на обставини. Проблема, однак, криється в тренерських рішеннях, які не забезпечують команді необхідної стратегічної організації. Гра часто розсипається через тактичну непослідовність, зокрема в захисті та півзахисті, та у фіналіьній стадії більшосьі атак, що призводить до індивідуальних помилок. Без чіткої тактичної структури, яку повинен забезпечити тренерський штаб, “Полісся” ризикує втратити власну ігрову ідентичність та злагодженість під тиском суперника. Це серйозний сигнал для тренерів, які повинні розробити план, що дозволить команді грати більш організовано й дисципліновано, особливо проти сильних опонентів.
Цей матч вкотре показав, що у “Полісся” є амбіції, але їм бракує командної гри та тактичної зрілості, особливо в зустрічах із топовими суперниками. Агресія і бажання – це безумовно сильні сторони команди, проте відсутність стратегічної гнучкості та стабільної взаємодії між гравцями залишають її без бажаних результатів. Якщо тренерський штаб не знайде рішення, яке дозволить команді грати більш організовано та варіювати тактичні схеми, “Полісся” ризикує не вийти на рівень, необхідний для боротьби за високі позиції в УПЛ.
