Кавуни у нашій родині в селі на Любарщині у Житомирській області вирощують більше 25 років, але з перервами. Раніше наприкінці літа та восени їх зазвичай привозили вантажівками з південних регіонів країни та міняли у місцевих на картоплю.
Перші наші спроби виростити кавуни на городі були не дуже вдалими – плоди маленькі і не завжди навіть встигали дозріти. Тоді ще не дуже орієнтувалися в сортах та й асортимент насіння не був представлений великою кількістю, переважно ті, які адаптовані до вирощування в інших кліматичних умовах.
Протягом останнього часу насіння купуємо щороку на ринку – сорти різні, але стійкі до посухи та холодів. За сприятливих умов, кавуни на городі виростають до 10 і більше кілограм, але таких меншість, переважна більшість – в районі 5 кг.
У нас ґрунт – чорнозем, у якості добрива – лише гній (восени перед оранкою). Насіння висіваємо одразу у відкритий ґрунт, без розсади, коли температура повітря досягає +15 і вище градусів. Орієнтуємося на цвітіння дерев – тоді вже ґрунт добре прогрітий. Перед висіванням насіння замочуємо та пророщуємо.
Після того, як воно проросте і зійде, прогноз погоди ще обіцяє нічні весняні приморозки, додатково накриваємо рослини. У більшості випадків додатково кавуни майже не поливаємо, вистачає природніх опадів, але при їх тривалій відсутності, поливу не уникнути. Важливо: чим частіше здійснюється полив кавуна, тим менше цукристими будуть ягоди. Крім цього, рясні поливи можуть призвести до захворювань. Полив радять остаточно припиняти після закінчення періоду цвітіння.
Кавуни не варто сіяти густо, якщо ж так сталося, то після сходження, зайві паростки варто видалити завчасно. Також кавуни не полюбляють затінку, який можуть створювати сусідні культури чи бур’яни – їх треба видаляти.
Якогось спеціального догляду – повторного внесення добрив, стимуляторів росту, обробки від хвороб чи шкідників не проводимо, хоча в інтернеті стосовно цього можна знайти безліч порад із назвами препаратів чи народних методів боротьби. Міжряддя кавунів полемо від бур’янів, ґрунт розпушуємо.
Обираємо середні та пізні сорти, тож дозрівати вони починають під кінець серпня і смакувати стиглими плодами можна ще до кінця вересня і навіть на початку жовтня, якщо не завадять рясні дощі. Втім, стиглі плоди пізніх сортів (без пошкоджень), у яких товстіша та щільніша шкірка, а м’якоть має грубувату структуру, можна ще тривалий час після зривання зберігати у прохолодному місці, приміром у погребі, що й ми час від часу робимо, коли урожай вже потрібно зібрати з городу.
Цьогоріч у нас кавуни різних сортів, але з рожевою м’якоттю, насінням звичайного та дрібного розмірів. Споживати їх почали після 20 серпня і нині вони ще продовжують дозрівати.
Текст і фото: Юлія Демусь
