«Часто батьків, які приводять дітей на заняття, хвилює, чи не боляче стояти на пуантах. Наслухавшись різних жахіть про стерті до крові ноги та поламані кінцівки, багато хто думає, що основи балету – це страшно. Хочу запевнити, що це абсолютно не так», –  наголошує голова ГО «Клуб класичного та історичного танцю» Надія Ясинська, яка у 2017 році відкрила у Житомирі танцювальну майстерню  «Classic Ukrainian Dance». Нині там навчають дівчаток віком від 4 до 15 років, а також мають окрему групу для дорослих.

За словами Надії,  балет  –  естетичний вид мистецтва, направлений на гармонію та красу, тому ніхто з педагогів і тренерів не зацікавлений жодним чином «калічити» дитину. Усе починається з легкої загальнорозвиваючої дитячої хореографії. Найкращий вік для початку занять – період 4-5 років. Молодша група починає працювати в музичній ігровій формі та лише в балеточках. 

«Якщо ж ми бачимо, що дівчинка готова фізично до опанування пуантів та мріє саме про балетні партії, то  повідомляємо про це її батьків. Найскладніше знайти пуанти, адже Житомирі їх не виготовляють і не продають. Все відбувається поступово: після повноцінного розігріву та уроку учениці проводять по декілька хвилин біля балетного станка під наглядом викладача. Ризик травм у такому випадку – мінімальний, але, як і в будь-якому виді спорту, він, на жаль, є. Втім, все ж варто сказати, що пуанти – для обраних, де не останню роль відіграють природні дані, – продовжує Ясинська. – У випадку, коли дівчинка хоче танцювати на пальцях, але ми бачимо, що це може бути небезпечно для неї (ще слабкі непідготовлені ноги чи певні нюанси зі здоров’ям), пуанти категорично забороняємо, тим паче танцювати класичну хореографію та виступати на сцені можна і в балетках – спеціальному м’якому танцювальному взутті. Багато учениць нашої студії працюють саме так. Головний критерій прийому –  працелюбність та бажання займатись. Якщо у дитини зовсім «небалетна» статура та відсутні потрібні дані (стрункість, гнучкість та інші), беремо її до нашого колективу, коли побачимо, що «горять очі» та є велике бажання танцювати. Можливо, вона не стане у майбутньому солісткою чи видатною балериною, хоч подібних випадків є чимало, але для власного здоров’я та розвитку такі тренування, безсумнівно, будуть корисними.

За цим принципом відвідують заняття й дорослі учасниці – група хобі боді-балету «Ladies», як ми їх називаємо, віком від 20 до 70 років. Вони опановують основи балету та класичної хореографії з не меншим задоволенням, ніж діти. Дорослі навіть більш відповідальні, оскільки прийшли до студії вже усвідомлено, із розумінням власних бажань та пріоритетів. Найгірший випадок, коли дитина дуже хоче займатись, а батьки її бажання не розділяють. Подеколи їй вдається переконати рідних не забирати зі студії, та здебільшого, якщо вже батьки так вирішили, то всі розмови будуть марними. «Немає кому водити, далеко їздити, дорого платити за концерти та костюми…» – одні із основних аргументів, доводилося чути за понад 10 років свого педагогічного досвіду».

За плечима Надії – танцювальне минуле. Більше того, її мама – викладач хореографічних дисциплін, автор наукових статей про український народний та історично-побутовий танець, тренер та спікер майстер-класів з хореографії, головний балетмейстер «Classic Ukrainian Dance» Світлана Карпенко. У народному аматорському ансамблі танцю «Зоряниця», де Світлана Платонівна була серед засновників та головним постановником, Ясинська виступала до 2017 року, аж поки не створила власну танцювальну студію.

«Classic Ukrainian Dance» починала працювати при Палаці культури в Житомирі. На той момент ні у мене, ні у Світлани Платонівни не було на меті заснувати саме балетну студію та розвивати її. І як би мені, можливо, не хотілося пафосно заявити, що це було мрією, до втілення якої так довго йшла, це було би неправдою. Історія виникнення танцювальної майстерні досить прозаїчна. До березня 2017-го я була активною учасницею  «Зоряниці», хоча вже і не працювала там офіційно, але просто подобалось тренуватись та виступати на сцені,  допомагати мамі проводити репетиції та займатись з новачками. Це рідний мені хореографічний колектив, в якому я фактично виросла, він був заснований батьками у 1987 році  Ще один колектив, до заснування якого причетна  Світлана Карпенко, – «Зоряночка». Звідти випускниці-підлітки переходили у «Зоряницю», але на певному етапі через певні розбіжності та непорозуміння, цей процес загальмувався і повністю зупинився у 2012 році. Декілька років ми ще тримались та оголошували добір дорослих, бажаючих танцювати, але колектив катастрофічно потребував нових молодих танцівників. Робота дорослого колективу абсолютно не можлива без дитячої студії, випускниці якої протягом всіх років існування ансамблю переходили до «Зоряниці». Зрозумівши, що випускниць «Зоряночки» вже не дочекаємося, вирішили створити новий дитячий колектив. Це й був «Classic Ukrainian Dance». У Житомирі є ще декілька студій, які працюють в класичному напрямку, але гуртків, в яких вивчають народний танець – все ж набагато більше. Усім танцівникам відомо з дитинства, що класична хореографія – це основа будь-якого виду танцю, тож наші випускниці у подальшому можуть з легкістю впоратись з різною хореографією – народною, класичною та навіть сучасною». 

У травні 2018 року балеринки «Classic Ukrainian Dance» вперше вийшли на сцену театру під час конкурсу краси і представили дебютні номери «Ляльковий світ» та «Сон Аврори», солістка якого – Аврора Нонік, перша з маленьких учениць студії змогла виступити на пуантах. 

Під час підготовки до дебютного концерту, виявилося, що у Житомирі нема де пошити балетні пачки і справжні балетні костюми просто не дістати. Це сьогодні танцювальна майстерня має зв’язки зі швейними фірмами з інших міст, які приймають і виконують замовлення відповідно до замірів дистанційно, а на той час навіть не знали до кого звернутися. Допомогти взялася місцева кравчиня, але із виконанням роботи затягнула на стільки, що костюми принесли безпосередньо перед виступом, коли захід уже тривав. Вони були зовсім не готові, елементи батьки та наставники зшивали самостійно, аби хоч якось вийти з ситуації. Коли діти вийшли на сцену, переживали не за виконання номеру, а за те, щоб костюми не розпалися. Попри все це, прем’єра «Лялькового світу» виявилась вдалою, але з того часу створення костюмів довіряють лише професіоналам та особливо ретельно контролюють процес і терміни.  

«Через певний час, завдяки допомозі засновниці модельної агенції «Nonik» Олександрі Нонік, ми знайшли окреме приміщення для оренди та переїхали з Палацу культури. Зважаючи на зміну району, частина учениць «відсіялась» з різних причин: не було кому водити на заняття, далеко діставатися, хтось просто перехотів займатися хореографією, з’явилися інші інтереси. До речі, багато наших учениць відвідують декілька гуртків чи секцій одночасно. Щиро захоплююсь такими дівчатками і їх батьками, які знаходять час і можливість розвивати свою дитину та давати їй якомога більше – тренування, виступи, участь у концертах чи змаганнях, а найголовніше – це корисні знання, цікавий досвід та позитивні емоції, – каже Надія Ясинська. – Буває, що дівчинка талановита, в неї вже багато вкладено і наших зусиль, і роботи самої дитини, але раптом їй стає просто лінь працювати. З кожним місяцем навантаження на заняттях збільшується, стає все важче. Якщо раніше можна було достатньо просто вдягнути пачку та діадему і вийти на сцену, щоб тобі всі поаплодували, то тепер цього мало. Вправи стають складнішими, а репетиції займають все більше часу. Ті, хто залишаються в студії, стають справжньою командою чи навіть танцювальною родиною. Це дружба та взаємна підтримка під час репетицій та виступів, моменти хвилювання під час конкурсів, хвилини радості та гордості за свою перемогу. Ми не називаємо себе саме «балетною студією», тому що не проводимо такого жорсткого відбору, якого потребує балет – найвищий та найскладніший вид танцювального мистецтва. Нам більше до душі словосполучення «танцювальна майстерня», яке розкриває широкий діапазон для творчості, адже в репертуарі студії є не тільки балетні варіації, а також естрадні та стилізовані народні танці. Крім  цього, також вивчаємо основи акторської майстерності та етикету. Спільне цікаве дозвілля – не менш важливе і корисне: з нашими маленькими шляхетними панянками бували на екскурсіях, плавали в аквапарку, знімались у кліпах, брали участь у фотосесіях та навіть пробували себе у модельному дефіле. Колектив багато виступає на кращих сценах міста – театр, філармонія, «Ракушка», телецентр. Серед найяскравіших спогадів – виступ на Михайлівській під час святкування Дня міста, участь у багатьох Всеукраїнських конкурсах, де наші учениці отримували заслужені перші місця та навіть Гран-прі». 

Наразі одні з найвідоміших від «Classic Ukrainian Dance» такі танцювальні номери – хореографічна композиція «Птахи», «Ляльки», «Мрія», «У світі цукерок», дуетний номер – «Варіація графинь Вишеньок» із балету «Чиполіно», сольні варіації «Принцеси Жасмін», «Редисочки» тощо. Солістка колективу Аня Чорна – вихованка ще з часів «Зоряниці», стала справжньою прикрасою і «Classic Ukrainian Dance» та є прикладом для  інших учениць. Вона не отримувала хореографічної освіти в навчальних закладах, а опанувала пуанти завдяки Світлані Карпенко.

 Юлія Демусь

ЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here