Запасний командний пункт, призначений для перебування найвищого військового керівництва в Коростені неподалік Житомира, почали зводити ще 1928-го під орудою відомого військового інженера генерала Карбишева. До нас він дійшов як об’єкт «Скеля», частина Коростенського укріпрайону. Кажуть, у тутешній гранітній скелі була печера, де мешкали прадавні древляни. А тепер сюди приїздять чимало туристів — здебільшого у межах турів вихідного дня.
Згаданою природною нішею військові скористалися, щоб її штучно заглибити і зробити там добре облаштований захисний бункер. 157 метрів підземних коридорів видовбали зигзагоподібними, аби завадити поширенню вибухової хвилі. З такою ж метою вхід закривають залізні двері вагою близько 2 тонн. Тут усе дуже добре продумано, інколи навіть не віриться, що це зробили в далекому 1928 році. Тепер тут облаштували цікавий музей зі зразками воєнної техніки й озброєння, які зібрали у своєрідних тематичних кубриках.
Подейкують, що той бункер призначався самому Йосипу Сталіну. Мабуть, дуже хотіли, щоб «вождь усіх народів» таки з’явився на передовій. Щоправда, тоді планували дещо іншу війну… Переможну і на чужій території. Відомо одне: ці стіни його візиту не дочекалися. Наразі тут усе в робочому стані — водопровід, каналізація, телефон, електрика, вентиляція і навіть радіо. А інколи ще й з’являється привид. Постать у формі червоноармійця інколи ввижається найбільш вразливим до розповідей гідів відвідувачам. І правду, і легенду, сховані в товщі коростенського граніту, можна побачити на власні очі. Звісно, якщо поїхати й оглянути «Скелю».
Геннадій КАРПЮК, Народна Армія
