Юрій працював у одному з ФАПів у Житомирській області. Одного дня по телевізору побачив свого начмеда, який розповідав, що на передовій треба лікарі. Довго не думаючи, пішов військовим медиком.
Про це повідомляє 30 механізована бригада ім. князя Костянтина Острозького.
52-річний Юрій вправно рятує життя побратимам. Загальний досвід роботи в медицині – 27 років. Строкову службу військовий також проходив на посаді медика, адже на той час вже мав освіту.
«До бригади прийшов у 2018 році. Прийшов служити, бо по телевізору побачив свого начмеда, він казав про катастрофічну потребу в медиках на фронті. Я довго не думав. Робота на ФАПі, загалом де я і працював, це робота для молодих медиків. Вони мають жити і розвиватися, будувати родини: дітям не місце на війні», – каже чоловік.
Його стаж роботи в медицині неабияк знадобився на фронті. Адже тут життя рятують кожен день. Чоловік каже, що військова медицина і цивільна дуже відрізняються. До того, ж забираючи бійця з-під обстрілів, він теж у ризику.
«Ми в прямому сенсі слова залітаємо під обстріл. Наша машина, як сито вже. Хапаємо ноші, бо зволікати не можна і біжимо. Перечекати можливості нема. На кону життя людини, бійця, якого втратити не можна. Вивозимо, виносимо пораненого. Дорогою стабілізуємо стан», – розповідає Юрій.
На передовій, коли час іде на секунди, немає часу на емоції чи внутрішні переживання. Важливо швидко та ефективно діяти.
«Не важливо, кого ти лікуєш: чи то родич, чи побратим – головне холодно віднестися і чимшвидше надати допомогу. Професіоналізм на першому місці», – каже військовий.
Однак при тому військовому медику важко дивитися на біль інших бійців. Радісно на душі, коли вони виліковуються та передають медикові вдячне слово.
«Відчуття після робочого дня? Розпач, адже усвідомлюєш, що людина відчуває біль. З іншої сторони радість – ти доклав власних зусиль, щоб врятувати життя. Коли вдається врятувати життя – це щира радість. Особливо, коли потім, через батальйон зв’язується боєць, який йде на покращення і просить передати подяку», – говорить чоловік.
