Назад шляху немає – тільки кордони 1991 року, – житомирський військовий “Ягуар”. ВІДЕО

331

Воїн Прикордонної служби на позивний “Ягуар” – про війну та відсіч агресору. Захисник у інтерв’ю Першому житомирському розповів про перші миті повномасштабного вторгнення ворога, коли вони з товаришами зустрічали агресора на кордоні. 

Хлопець отримав травму під час навчання в університеті, що зупинила його спортивну діяльність, проте не зупинила перед ворогом – він пішов на війну.

– Як починався ваш військовий шлях?

– Раніше я інтенсивно займався спортом, навчався у Львівському державному університеті на факультеті фізичної культури. Відучився. Потім сталася серйозна травма, тому зі спортом припинив. Вирішив спробувати щось нове. Тому у своєму місті пішов до Прикордонної служби України за контрактом.

– Як для вас почався ранок 24 лютого 2022 року?

– Ми були на державному кордоні поблизу Чорнобиля. Перші зустріли ворога. Як зараз пам’ятаю, о 04:26 ранку. Прийняли тоді бій. Пам’ятаю, як товариш піднімається та кричить: “Гляньте у небо!”. А звідти вже по нам йде обстріл. Тому вимушені були тактично змінити позиції для більш ефективного враження агресорів та чекали живу силу противника.

– Після того, як на півночі країни ситуація стабілізувалася, які завдання виконували?

– Проходили службу в частині, тренувалися та готувалися до нових зіткнень з ворогом.

– Ви нещодавно повернулися з бойових позицій на сході нашої країни. Наскільки складно було там тримати оборону та облаштовувати власні позиції? У чому специфіка місцевості?

– Складно. Але свої завдання виконували. І будемо робити і надалі все можливе, щоб ворог не пройшов. На сьогодні наш ворог досить сильний. У них є певні переваги, основна з яких – у повітрі, але це не заважає нам знищувати його та виконувати свої поставлені завдання. Не можна недооцінювати ворога. Вони є сильним противником, але і ми не слабкі. Наша перевага у патріотизмі, у боротьбі за свою землю, за рідних та близьких, і за це ми будемо воювати до останнього.

– Розкажіть про свою мотивацію.

Росіянам тут немає що робити. Ми на своїй землі, а вони – ні. Моя мотивація – це рідні та близькі. В першу чергу, моя кохана дівчина. І звісно, український народ. Хочеться, щоб наші діти жили у мирній, вільній та незалежній країні. Підтримка від близьких дуже сильна. З такою підтримкою можна перевершити всі труднощі.

– В чому зараз у ворога є перевага над нами?

– Я погоджуюсь зі своїм товаришем. Ворог дійсно переважає кількісно. І основна їхня перевага – у повітрі. Це літаки, дрони, снаряди, які прилітають по нам.

Як для нас повинна завершитися ця війна?

– Тільки повною перемогою та поверненням своїх територій.

– Зараз можна почути думки деяких європейських політиків, що Україні слід відмовитися від частини територій, аби припинити війну. Що ви думаєте з цього приводу?

– Не можна на це погоджуватися. Вже багато чого зроблено. Назад шляху немає. Тільки повернення території та вихід на кордони 1991 року.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here