Володимир родом з Харківщини. Пішов на війну ще у 2014 році. Після 24 лютого вибуховою хвилею пошкоджено його дім. Так сталося, що зараз боєць буквально відвойовує свій власний дім.
Про це пише 30 механізована бригада ім.Констянтина Островського:
Володимир народився у місті Барвінкове, що в Ізюмському районі. Мобілізувався на схід України чоловік ще у 2014 році.
“У 2014-му році, коли ворог запустив свої брудні лапи на схід України, до нас у місто приїздили різні пропагандисти. Все було просто: кликали переходити на бік окупанта. Воно не дивно, адже ми за 11 кілометрів від Донеччини”,- пригадує чоловік.
Військовий не зміг мовчки сидіти й чекати, а вирішив піти воювати.
“З сумом у серці пригадую, як у момент мобілізації сказав 13-річному синочку, що йду захищати Україну. Так, як мене не буде поряд він має лишиться головним чоловіком у родині. Уявіть, як щемило серце, коли за тиждень отримав дзвінок з дому і син сказав щоб не хвилювався – він все контролює і тато сміливо може боротися за Україну”,- розповідає захисник.
В той час захисник потрапив до однієї з бригад яка базувалася в Харківській області. Став піхотинцем де зміг проявити самовідданість, за що отримав державні нагороди.
Сьогодні, ворог обстрілює рідне місто чоловіка. Багато зруйнованої інфраструктури, приватних будинків, серед яких і пошкоджений від ворожої артилерії дім захисника.
“Я евакуював родину коли почалися обстріли. Зробив це не дарма, адже осколки посікли мій дім, а вибуховою хвилею пошкодило вікна та стіни. Після повномасштабного вторгнення я перейшов на інший рівень. Двадцять років вкладав в будинок, покращення побуту, зациклювався на матеріальних благах. Відтепер розумію, що головне життя. Щоб мої рідні та близькі були здорові”,- розповідає чоловік.
Війна змінила мислення чоловіка й правильно розтавила його пріотети в житті.
“Побувавши на війні ставиш на терези матеріальні та духовні цінності. І як ви думаєте, що переважає? От і я так думаю”- зітхає чоловік,- всі живі і здорові, це головне.
Так сталося, що військовий потрапив саме на Ізюмський напрям. Зараз він мужньою захищає свій власний дім.
“Я б був тут при будь-яких обставинах. Планую після звільнення територій Харківщини воювати на інших напрямках, а після повного звільнення земель – відбудовувати рідне місто. Прагну, аби наше Барвінкове розвивали люди і влада, місто стало процвітаючим і прогресивним.
Навіть найменший посильний внесок є досить цінним для країни, не слід применшувати здобутки будь-кого, хто любить державу, адже ця любов проявляється по-різному. Пишаюся кожним українцем”,- резюмував чоловік.
