36 років тому 26 квітня вибухнула Чорнобиська атомна електростанція. Цьоріч місто пережило ще одне нове випробування — російською окупацією з 24 лютого до 2 квітня. ЧАЕС була захоплена рашистами. Вкладені сервізи, знищені архіви, радіоактивні “сувеніри”, розбиті автобуси та розчавлені автомобілі місцевих – такий нині Чорнобиль.
Про це у коментарі Першому житомирському розповів голова ради ГО «Союз ветеранів ліквідації Чорнобильської катастрофи» Віталій Юшкевич:
“Цілий тиждень пробув у Чорнобилі: доставляли гуманітарну допомогу жителям населених пунктів поблизу ЧАЕС. Що я можу сказати? На атомній станції та біля неї радіація в нормі, у Рудому лісі значно перевищує норму. Там же окупанти копали окопи і самі ж «опеклися» – отримали радіаційне опромінення. Бути там понад добу небезпечно для життя.
У місті Чорнобиль живуть 200 осіб. Окупанти там наробили хаосу: розкидані комп’ютери, документи, полиці, навіть знищили базу даних, а машини, які залишилися, вони побили, розчавили.
Зараз у місті з’явилося світло, щодо мобільного зв’язку, то його немає.
Загарбники замінували будинки, гуртожитки, ліс, ходити можна тільки по асфальту, бо навкруги все в мінах. Таке побачив, аж страшно: розграбовані магазини, розкидані речі, вони показали, які вони скоти.
Місцеві, які були під окупацією 48 днів, говорили, що не було хліба, то вони з зерна пекли власний, не дозволяли їм ходити по вулицях, сиділи без продуктів газу і світла. Загиблих та поранених в селі не було. Вони лише ходили та грабували будинки, в них були списки людей, які жили багатше, а які бідніше.
Тих, у кого в хаті було більше цінних речей, вони приходили й грабували. У державних підприємствах забирали навіть посуд. Позривали стовпи, нещодавно поїхала група електриків, то вони підірвалися на мінах, є поранені”.
Село Купувате – офіційно нежитлове після аварії на Чорнобильській АЕС. Розташовано за 30 км від ЧАЕС. Нині у селі проживає 9 жителів. Одна з місцевих розповіла, що було тяжко, продуктів не було і вона надіялася лише на Бога:
“У нас в селі живе 9 людей. Продуктів не було, чай робила самотужки, тобто кину сухаря в кружку з кип’яченою водою, він розмокне – то я і пила. Мені погано було – тиск піднявся, то вийшла на вулицю і впала біля погреба, так і пролежала майже 4 години. Потім ввечері встала та і пішла до хати. Через два дні вже перестали бомбити”.
Ще одна жінка розповідає, що російські літаки кружляли дуже низько:
“Ворожі літаки та ракети дуже низько літали, над деревами та самою нашою хатою. Все тряслося. Два дні підряд рашисти контролювали небо, літали кругами. До нас не приходили – Бог вберіг. На другий день в Іванкові “бухало” і на трасі ми чули гуркіт їхньої техніки. Я заховала наш автомобіль дровами, щоб не побачили та не розбили”.
Фото Віталія Юшкевича
