Військові з 95-тки часто переїжджають з одного місця на інше. Вони ночують не завжди у теплій в хаті, а в наметах чи окопах. Проте від звуків їхньої зброї здригається небо. Зараз наші хлопці звільняють території Луганщини.
Про це пише 95 окрема Десантно-штурмова бригада:
Один із артилерійських підрозділів житомирських десантників показав їх тимчасовий дім. Це двір із напівзруйнованою хатою на околиці малесенького села, що на Луганщині.
“Отут ми й живемо”, – говорить головний сержант артилерійської батареї Олександр.
“Хата довго пустувала, а ми її трохи привели до ладу. Проте довго тут не затримаємося. Напевно, коли ви про нас напишете, ми будемо вже в іншому місці. Де тільки не жили – і в землянках чи просто в нашому КрАЗі, а коли не має де, то завжди можна дістати звичайний намет”, – додає військовий.
У хаті тепло, хлопці варять борщ. Тишу перериває команда від командира “Працюємо”.
…“Прийняв!”, – командир гармати стоїть посеред поля і робить записи в блокнот. Поряд приводять в бойове положення гаубицю Д-30.
Чоботи часто грузнуть у розмитому ґрунті. Буквально з-під землі, зі схрону дістають снаряди. Заряджають, декілька секунд навідник застигає, дивлячись в панораму (приціл гаубиці), потім робить півкроку назад і простір буквально розриває вибух. За нею ще одна гаубиця випускає снаряд, потім ще один…
Усе відбувалося занадто швидко. Чоловіки швидко йдуть до тимчасового дому. Хлопці звикли до таких умов роботи й твердо вірять у Перемогу.
“Отака у нас робота – брудна, важка і весь час в очікуванні. Постійно з переїздами. Тільки облаштувався, а вже знову треба переїжджати. Тому деякі наші хлопці завжди в наметі сплять, навіть коли є можливість у теплій хаті ночувати. А все для того, щоб не звикати до тепла, бо завтра знову десь у полі в землянці поселимося”, – говорить головний сержант батареї.
Деякі хлопці відпочивають у літній кухні, де давно вже немає ні вікон, ні дверей.
“Кажуть, що цілу колону російських танків “розібрали”. Скільки було танків? А біс його знає! – сміх Володимира підхоплюють інші. – Біда артилеристів у тому, що ми не бачимо одразу результати своєї роботи. Снаряд вилетів десь за пагорб, а куди влучив – не видно. Потім тільки наша піхота скидає нам відео з дрона як танки російські горять чи фото розбомбленої позиції ворога. Також зі спостережних постів нам ще повідомляють про результат. Звичайно чекаємо такі повідомлення, хочемо побачити як же ми відпрацювали”.
