Вже багато років житомирянин Ігор Довбиш досліджує архітектурну спадщину регіону. Попри те, що це жодним чином не пов’язано з його професійною діяльністю, присвячує хобі багато часу. Розповідає, що спершу на вихідних разом із братом їздив по області й фотографував пам’ятки різного періоду, світлини публікував у спільноті “Старовинні маєтки Житомирщини: історія, архітектура, сучасний стан”, яку створив сам у соцмережі Фейсбук і нині на неї підписано більше чотирьох тисяч користувачів. Згодом, зрозумів, що цього замало, тож почав опрацьовувати інформацію про них з відкритих джерел, працював з архівними документами в Україні та за кордоном.
У співпраці з туристичною агенцією “Патріот” член обласної організації Українського товариства пам’яток історії та культури Ігор Довбиш розробив одноденний екскурсійний маршрут “Забутими панськими маєтками Житомирщини”, в рамках якого пропонує відвідати парк та маєток Добровольських, костел Святої Трійці, садибу Поляновських-Невмержицьких, храм Різдва Святої Богородиці, костел Святого Антонія Падуанського, давньоруське городище та замчище князів Ружинських, палаци шляхецької родини Раціборовських, садибу Котюжинських-Єнні с затишним парком, замок Ярополка, скіфський курган – це найвища точка південно-східної частини Житомирської області.
Два роки тому спільно з ГО “Олександрійська скрижаль” пан Ігор почав працювати над порятунком дерев’яної садиби 1878 року в селі Яроповичі Андрушівської громади, яка з 1927 до 2008 функціонувала як сільська школа.
За пожертви і донати, а також кошти від фонду, що створили нащадки останніх власників садиби, разом з волонтерами займаються відновленням будівлі – покрівлі та вхідної групи (ганку), влаштовуючи толоки. У планах – створити історико-культурний комплекс, куди можуть приїздити туристи, хоча побувати біля будівлі і дізнатися про неї без проблем можна й нині. Через початок повномасштабного вторгнення майже на рік усі роботи на території садиби заморозили, але поступово повернулися до справи. До речі, наразі триває робота над фільмом “(Не) Відомі Яроповичі”, де в тому числі йтиметься про цю садибу.
Втім, не приховує Ігор Довбиш, не усім садибам і маєткам з понад столітньою історією так пощастило. Про більшість з них мало хто знає, а їх загальний стан бажає кращого. За останні 10-15 років деякі з тих будівель, які житомирянин фотографував особисто, вже не підлягають ремонту або від них і сліду не лишилося. На згадку – тільки світлини дослідника як документальне підтвердження її існування.
“Відомо, що на території сучасної Житомирщини приблизно 90 відсотків землевласників були польського походження. Після Жовтневої революції практично усі вони виїхали до Польщі, тому всі архіви, інформація про родини, маєтки, садиби знаходиться в Польщі. Я мав можливість попрацювати з ними. Потрібно деякі моменти документально узгодити, заповнити, а так жодних обмежень чи проблем із доступом нема. Завчасно знав, що і де шукати – номер фонду і так далі, тому в мене це зайняло не дуже багато часу, – говорить Ігор Довбиш. – На даний час в Житомирській області у різному стані збереглося близько 40 садиб. Найбільше було виявлено в південних районах – Любарщина, Чуднівщина, Андрушівка, Попільня, Ружинщина, Житомирський район”.
Юлія Демусь
