“Від Колодія до Великодня” – під такою назвою 22 березня в Домі української культури в Житомирі відбулася зустріч із народознавицею Марією Масловською.
Зокрема, вона розповіла присутнім про традиції, вірування та обряди українців протягом весняного циклу свят.
Зауважила, що з минулого року в країні – новий календар і більшість великих свят змінили дату. Тепер Різдво відзначаємо разом з жителями Європи.
“У нашому суспільстві ще існує певне несприйняття цього, але рік-два і все стане на місця, люди звикнуть. Якоїсь проблеми в цьому нема, тим паче історія знає вже кілька таких моментів, коли календар змінювали. Нарешті ми зрозуміли, куди і з ким маємо йти. Потрібна єдність у всьому, бо поки її не буде, ми не станемо нацією, а будемо народом і наша боротьба триватиме”, – додала Марія Володимирівна.
За її словами, якщо Стрітення раніше святкували 15 лютого, то тепер – другого. З давніх-давен у багатьох куточках країни була традиція у цей день співати веснянки.
Такі ж пісні дівчата виконували і на Колодія – інша назва Масляної. Колодій – бог шлюбу і сімейного щастя. Була традиція тим, хто до 20 років не вийшов заміж/не одружився, прив’язувати до ноги чи руки колодку. Це була ознака того, що людина не змогла влаштувати вчасно сімейне життя, тож мала нести таку ношу. До речі, за колоду ще потрібно було заплатити могричем.
На Колодія пекли налисники – символ сонця, а також обов’язково вареники з сиром – символ місяця. Молодь влаштовувала масові гуляння, а ще вважалося, що саме після Масляної дівчата починали виходити на колодки (аналог лавок біля хати на вулиці), оскільки вже починало теплішати і погода дозволяла влаштовувати такі посиденьки.
Після Масляної Великодню передував Великий піст, який цьогоріч почався 18 березня і триватиме до 4 травня, а 5 – Пасха.
Крім цього, 9 березня і кожна наступна субота Великого посту – поминальна, коли потрібно йти до церкви і поминати померлих родичів, ставити свічку.
На кожне свято українки мали іншу вишиванку – до церкви, на весілля, хрестини, на Різдво, Великлень. Вишивати дівчата вміли ще з 7 років. У піст одягали темніші сорочки або з мінімальною кількістю вишивки (узорів).
“Багато традицій я взяла зі своєї родини. І так має бути, коли вони передаються від покоління до покоління, та зараз вже багато втрачено, – продовжує Марія Масловська. – Моя бабуся говорили, що постити – це не обов’язково саме не їсти, а головне, щоб ваші думки у цей час були чисті, щоб ви нікому не робили боляче, щоб від вас ніхто не плакав. Великий піст – найдовший. Він триває 8 тижнів. З мамою та бабусею в моєму дитинстві увесь Великий піст ми писали писанки, аби на Великдень, коли діти прийдуть хрестуватися, дарувати їх як пам’ять роду. Дохристияни теж виготовляли писанки: жовток – це земля, білок – небо, з них народжується життя. Великодні яйця – писанки, використовувалися як оберіг, їх не їли, а зберігали. Розкопки свідчать, що кам’яні та глиняні яйця з узорами були ще в 9 столітті. Власне, всі узори на писанках – унікальні, кожен має своє значення. Ми розписували “живі” яйця, тобто всередині з білком і яйцем. Якщо вони домашні і в господарстві є півень, то такі писанки не псувалися, але зараз є різні технології, коли виготовляють писанки, далі розкривають, зачищають вміст і заповнюють воском чи алебастром. У мене збереглися писанки ще від бабусі”.
До Великодня також святкували Теплого Олекси, 40 святих, Благовіщення, Вербну неділю.
Приміром, на Благовіщення (25 березня) не можна було працювати в землі, чіпати її, бо “будуть рани на руках”. Є повір’я – на Благовіщення навіть пташка не в’є гніздо. Якщо у господі в цей день щось народжувалося – курчата, телята, то користі з них не буде.
“На Великдень всі йшли до церкви. Я зустрічала в деяких регіонах, що люди після церкви одразу йдуть на кладовище, а вже потім додому частуватися і святкувати. На освячення в церкву збирали кошик, який використовували виключно для цього. У хаті він весь рік висів на сволоку – туди ще підвішували дитячу колиску. В кошик складали писанки, які потім роздавали дітям. Святковий кошик прикрашали вишитим рушником, – каже народознавиця. – До речі, біля церкви також палили вогнище, яке відганяло погані сили. На другий і третій день Великодня молодь влаштовувала масові гуляння з піснями, іграми: били яєчками – у кого міцніше, коли яйця з гори. У цей час діти ходили вітати людей від хати до хати, їм дарували писанки”.
Юлія Демусь
