Житомирянка Галина Готшалк – одна з перших в Україні почала займатися ф’юзингом (художнім сплавленням скла). Її роботи вражають не лише своєю яскравістю та витонченістю, але й різноманітністю жанрів. Реалістичні та фантастичні картини, вітражі і навіть магнітики та прикраси.
Понад 30 років тому, після закінчення Одеського педагогічного інституту, майстриня зацікавилася технологією витвору скляних картин. Аби освоїти цей напрям мистецтва, Галині довелося прочитати не одну книгу про фізичні властивості скла. Кожна скляна картина складається з десятків, а то і сотень кусочків скла. Майстриня постійно намагається вдосконалювати свій метод і не припиняє творчих експериментів.
Що таке ф’юзинг, та з чого розпочалась ваша історія як майстрині?
– Я ф’юзингом займаюсь вже більше 30 років. Ф’юзинг- це спікання скла, одне одне накладається та спікається скло, при температурі 800 градусів. Потім знімається напруга у склі. Чому? Тому що там відбувається кристалізація, там ідуть свої фізичні та хімічні процеси. Через що я кажу “хімічний” , буває таке що скло несумісне одне з одним і його розриває зовсім. Поки я все зрозуміла, то пройшли роки. А зараз вже технологія трошки розвинулася, і всеце готове, тому ви можете займатися цим спокійно.
Чому саме скло, адже це така кропітка робота?
– Коли я вирішила займатися склом, я була вражена його можливостями і вони відкривалися по мірі того, скільки я працювала. І тоді зрозуміла, що я маю, як творча людина відкриватися сама по собі, що я хочу сказати цим склом. Це не було, от я буду все життя займатися тільки цим, не було такого. Була можливість покласти одне скло на інше, додати фарби і подивитися, що воно може бути. А тоді я зрозуміла, що воно дуже енергетичне і дуже цікаве для мене самої найперше. Ну і люди стали цікавитися, ніхто такого не бачив ще, а час був такий, що ніде не можна було купити, ні фарби, ні нормального складу для ф’юзингу. Навіть це поняття ф’юзинг, воно з’явилося десь років 15 назад, а до того я просто працювала в цій техніці. Якби я сиділа з аквареллю хоч там також дуже складно, живопис дуже складний по собі. Але тут ніхто не ходив ще, і ти можеш людям щось відкрити і собі самій відкрити. Треба все життя накоплювати своє враження, своє розуміння, свою філософію, виробляти життя до людей ставлення. А тоді ти вже розумієш, як його видати в склі, що його зробити, що тобі заважає, що потребує твоєї сили і розуміння. Ти ще читаєш, ти ходиш, думаєш, і вона весь час у такий нескінченний процес.
Що вас надихнуло займатися ф’юзингом, та яку ідею ви хотіли вкласти в самі картини?
– Любов до людей, до цього життя, до суспільства передати красу. І цим підтримати кожну людину, та моє відчуття краси. Художник має передати відчуття для людей, що тебе оточують. Річ у тому, що скло не відразу можна випалити те, що тобі потрібно. Воно тобі підходить, шукаєш скло замовляєш, знов перепалюєш, ніколи не виходить одразу те, що тобі треба. Буває таке, що через рік, два я беру і перероблюю на зовсім інші картини.
Наскільки важка була підготовка, та які терміни виконання роботи зі склом?
– Підготовка майже в все життя, це виховання, це культура твоя внутрішня емоційна культура, твоє знання, те що ти вивчаєш. Живопис, графіку і все на світі як художник ростеш і особистість, це все разом воно перетворюється. А буває, що робота вийде за півроку, а буває, що я її роблю п’ять років, буває по всякому.
Чи важко вам з фінансами, та де ви берете потрібне вам скло?
– З фінансами зараз дуже серйозно, тому що Польща перекрила нам постачання скла. Мало того, що скло подорожчала в 4 рази в період повномасштабного цього вторгнення, то зараз знову підняли на 30 %, тому що Польща не запускає. Скло завозиться, ми ж його не виробляємо, складновато, але я не можу сказати, що це непосильно, просто треба йти і працювати, і все.
Підписуйтесь на «Перший Житомирський» у соцмережах:
Telegram
Facebook
Instagram
YouTube
TikTok
