«З початку повномасштабної війни у нас із дружиною була домовленість, що коли російські окупанти пройдуть Коростень, вона із дітьми автомобілем їдуть спочатку на західну Україну,  а якщо ситуація геть критична – одразу за кордон, у Польщу. Там у нас є багато родичів  і друзів, де можна зупинитися і жити. На цей випадок в автомобілі були зібрані усі необхідні речі, крісла для дітей. Тобто проблем з цим не було взагалі, втім, остаточне рішення прийняли геть протилежне і до цього часу залишаємося, працюємо і займаємося волонтерською діяльністю в Житомирі. Вже 27 лютого я офіційно мав посвідчення волонтера – долучився до благодійного фонду «Справжні українці» , якому довіряю. З того часу активно допомагаємо нашим військовим», – розповідає Андрій Олексюк.

Днями з дружиною Людмилою вони провели черговий благодійний спортивний захід на базі свого фітнес-клубу «TRX-club Pantera» і зібрали 50 тисяч на потреби ЗСУ. У травні увесь прибуток від діяльності закладу та проведення відкритих тренувань  – більше 12 тисяч гривень, передали на покупку другого «бандеромобіля».

За словами Андрія, власними силами вони зібрали і придбали для воїнів на передову вже три авто. Додатково провели техогляд, фарбування і за потреби їх доставку на фронт. Крім цього, ще 30 автівок «пройшли»  через  них – допомагали іншим волонтерам та бійцям знайти на замовлення необхідний транспортний засіб за кордоном, перегнати його чи просто проводили фарбування або ТО. 

Усі матеріали для фарбування чоловік завжди купує за особисті кошти. Приблизна вартість фарбування одного – півтори тисячі гривень. Як тільки почалася війна, дружина за три дні віддала з клубу військовим  200 резинок, які порізали на джгути, 70 карематів. Волонтерські збори на ЗСУ проводять на банківські картки, а також роблять донейти із власних коштів. 

«У мене є три напрямки роботи по допомозі військовим. Перший – профільний, робимо сонячні генератори на моєму підприємстві «Корпорація Радіан». Я власник і директор підприємства, яке займається будівництвом сонячних електростанцій. Тобто, проєктний та інженерний відділ мені спроєктував те, що відповідає усім запитам і потребам військовослужбовців. Ми збираємо такі установки по собівартості матеріалів, співробітники роблять це абсолютно безкоштовно.  З початку війни таких генераторів, я називаю їх «мініки», вже зроблено і передано більше сотні. Практично всі працюють у «гарячих точках», – продовжує волонтер. – Другий проєкт – це, власне, автомобілі: пригон, фарбування і доставка на «нуль». Фарбуємо на виробничій базі мого підприємства. Є група волонтерів, яка конкретно займається цим, знають всі тонкощі справи – як фарбувати, якими фарбами, роблять «камуфляж». Третій проєкт ведемо по квадрокоптерах і комплектуючих до них. Тут у мене роль посередника. Є люди, які їздять за кордон, і ми намагаємося або взагалі придбати це по «безналу», щоб  було дешевше, чи привезти звідти, бо це коштуватиме значно дешевше ніж купити в Україні. Працюємо комплексно, в процеси включаються всі. У мене є окремі групи, які працюють по транспорту для ЗСУ, певні цивільні-військові питання закриває  і надає продукцію благодійний фонд – маскувальні сітки,  взуття, прапори, по квадрокоптерах більше займаються програмісти. Це все волонтери, хтось офіційно у фонді, хтось просто робить це добровільно та безоплатно задля спільного результату. Для себе зробив усі посвідчення, щоб у будь-який час вільно займатися волонтерством.  До роботи завжди підходжу дуже відповідально і зі сторони документів, щоб все було чітко. Якщо ганяємо машини, то має бути офіційний лист від частини. Якщо пригон – робиться додаток, куди вписується інформація про водіїв. Це перевірені люди мають бути. Потім робиться акт, що військова частина прийняла автомобіль і на баланс поставила. Це важливо, бо треба вчитися робити все законодавчо правильно і використовувати цей досвід у майбутньому, будуючи свою країну заново. Усі збори у нас абсолютно відкриті, про надходження і витрати звітуємо, можемо надати необхідні дані при перевірці».

 Наголошує, що нині є велика потреба в автомобілях і їх трафік не припиняється. На момент розмови, на базі виробництва якраз проводили фарбування «Volkswagen T4» та готували до ТО і фарбування «Opel Frontera» та «Mitsubishi L 200». По завершенню цього їх одразу забирають для виконання бойових завдань.  Не менш важливими є і квадрокоптери. Їх просять армійці з різних підрозділів. 

«Зараз ми збираємо на сезонні потреби – теплі речі, термокомплекти, дощовики. Мої вінницькі друзі з благодійного фонду проводять віддалене тестування бахіл, зроблених з щільної гуми. Вони одягаються поверх берців, затягуються зверху. В них військовий може вільно пересуватися у дощову погоду, по болоті, при цьому взуття і ноги залишаються сухими, – ділиться Андрій Олексюк. – По спорядженню йде хороше забезпечення державне, відпала потреба шукати бронежилети, шоломи, бо на початку ми це робили. Нині ніхто не просить знайти їм шолом. В цьому питанні волонтерам звісно стало легше. З продуктами харчування по можливості теж намагаємося посприяти, бо це зайвим не буває». 

 Всі ці місяці  Андрію дуже допомагає дружина Людмила. Вона більш зосереджена на спортивній спільноті, влаштовує різноманітні заходи у своєму спортивному клубі. Зокрема, 25 вересня провели  змагання «Ninja games», учасниками яких стали спортсмени з Житомира, Києва, Вінниці та Дніпра. Провести такі планували  ще 26 лютого.

«Все що проводимо по спорту – благодійне, не комерційне. Збираємо кошти й одразу щось купуємо. На постійній основі діє ініціатива бігового клубу, де за 1 км сплачують 5 гривень, а всі отримані кошти йдуть на придбання термобілизни у рамках благодійного аукціону «Зігрій котика ЗСУ». Цього разу за умовами змагань «Ninja games» долучитися могли  так сам усі охочі, попередньо сплативши благодійний внесок – будь-яку суму. У день змагань на учасників чекало 27 перешкод та 10 хвилин на їх подолання.  Спортсмен несе себе на руках по ухватам. Переможців визначали серед дорослих і дітей з числа тих, хто встиг за цей час подолати якомога більше перешкод, вручали символічні нагороди,  – говорить Андрій Олексюк.  – Я себе також вирішив перевірити. Проходив перешколи  у бронежилеті, щоб спробувати свої сили в тих умовах, які мають військові. Можу сказати,що вся біомеханіка рухів відрізняється. Мій результат  – 15 з 27 можливих перешкод за  визначений час.  Дякую усім OCR-спортсменам, які підтримали, приїхали і долучилися. Нам вдалося зібрати трохи більше 50 тисяч гривень, які підуть на покупку автомобіля – вже знайшли і забронювали повнопривідний позашляховик. Поки збирали на цей автомобіль, нам подарували бус без «коробки», але ми  це вже зробили, треба провести ТО, розрахуватися за усе.  Наступним буде збір на квадрокоптер за 150 тисяч гривень. Збори і допомога закінчаться навіть не тоді, коли буде перемога, а коли відбудуємо країну. Ми ж допомагаємо не лише військовим, але й територіям, звільненим від тимчасової окупації. Ті самі сонячні генератори на Харківщину – різні організації у нас замовляли їх та оплачували комплектуючі. Думаю, збір буде проводитися ще до середини наступного року точно. Це все навіть активніше піде, бо бізнеси запрацюють, не всі зараз можуть донейтити великі суми. Наприклад, мій бізнес працює, але це зовсім інші обсяги, ніж до війни, кардинально відрізняються, в разів 7».

У жовтні в Житомирі відбудуться змагання «Дика гонка», серед співорганізаторів яких Андрій та Людмила Олексюки. У спорті вони вже давно. Чоловік відновив заняття після закінчення університету і працевлаштування, коли був у вазі 102 кг, повернувся у форму і тепер разом з дружиною виступають у складі збірної з ще невизнаного виду спорту   – забіг із перешкодами. Саме на підготовці таких спортсменів і спеціалізується «TRX-club Pantera». 

 Юлія Демусь

ЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here