«Хто сказав, що макіяж – це лише стрілки і фарбовані губи?», – переконує 20-річна житомирянка Дарина Полівіна, у соцмережах відома як блогерка ne.lehka. Більше двох років тому вона «по фану» створила профіль у мережі Тік-Ток, де викладала відео із результатами своєї творчої діяльності.
Дівчина закінчила художню школу, багато малювала на папері, а згодом виконувала розписи стін у житомирських закладах. Врешті полотном для реалізації різних ідей та фантазій стало власне обличчя. Професійно робити макіяж не вчилася ніде, але завжди цікавилася різними креативними речами.
«Для мене макіяж – це у першу чергу мистецтво. Хобі, яке вже переросло у роботу», – додає Дарина.
За короткий період часу житомирянка змогла розкрутити свою сторінку в Тік-Ток. Зараз там майже 32 тисячі підписників. Найбільшу кількість переглядів мають відео, де представлені міста України, твори української літератури і навіть президенти України – як макіяж. Також Дарина вже підготувала кілька варіантів переможного мейкапу – портрет розстріляного путіна або палаючі матрьошки. Є образи на соціальну тематику. Приміром, аби привернути увагу до проблем вітчизняних зоопарків, які через війну змушені були припинити приймати відвідувачів, але потребували коштів на харчування і догляд за тваринами. Або ж – для ілюстрації підбірки косметичних брендів, які підтримують росію – білоруські та російській, які все ще присутні на українському ринку, а також іноземні, що досі продають свою продукція вбивцям і терористам з сусідньої країни.
«У нас є українське ком’юніті блогерів та блогерок, які активно досліджують це питання, вивчають документи та оприлюднюють списки таких брендів. Особисто я говорити про це почала ще кілька років тому і закликала відмовлятися від використання цієї косметики. На жаль, дослухатися до цього більшість почала лише від початку повномасштабного наступу російських військ. Попри це, в українських магазинах досі можна знайти продукцію тих, хто спонсорує країну-терориста, – наголошує ne.lehka. – Для своїх образів використовую вітчизняну косметику і навіть підготувала топ брендів та продуктів, які можу порадити з власного досвіду: нюдова палетка «Self love» від «Lamel», рум‘яна «Color hypnotic mousse» від «GlamBee», кольорові олівці «Be bold eyeliner» від «Colour intense», ензимна пудра для демакіяжу від «Biono», глиняна маска від «Lapush».
Дарина навчається на ІІІ курсі у Києво-Могилянській академії, спеціальність «Українська філологія». У якості підробітку викладає дітям малювання, а з офіційної роботи звільнилася нещодавно, аби мати більше часу на ведення блогу.
Зізнається, що до блогерської діяльності загалом ставилася скептично, вважала, що ця сфера переоцінена і жодним чином не бачила себе там. Тепер свою думку змінила, адже на створення одного ролика витрачає до 7 годин – макіяж, зйомка, монтаж, а ще є підготовка до цього. Зокрема, коли вигадувала образи, аби показати українські міста, доводилося вивчати багато різної інформації, аби визначити характерні особливості, родзинки кожного населеного пункту, щоб макіяж був зрозумілим і впізнаваним.
«Макіяж Буча, Маріуполь був емоційно складним. Проплакала потім ще кілька годин, – пригадує блогерка. – Маю намір продовжити рубрику з містами, бо навіть всі обласні центри охопила. Ще є багато таємниць, про які варто розповісти, а головне – вкотре нагадати, що скрізь є що подивитися, а внутрішній туризм не має зосереджуватися лише на Одесі чи Львові. Створити макіяж як місто – ще той квест, адже потрібно знайти саме те, що зачепить кожного і допоможе розрекламувати обране місто. Я роблю образ і паралельно розповідаю про місто. У випадку з Житомиром – це був Національний музей Космонавтики ім.С.Корольова та власне сам Сергій Корольов».
Свою сторінку в Тік-Ток Дарина українізувала ще до початку повномасштабної війни, повністю відмовилася від використання музики російських виконавців. Гасло її блогу – «Фарбуємося та українізуємося», яскраво передає усю суть. Для дівчини важливо не просто презентувати себе, а популяризувати таким чином усе українське – мову, історію, літературу, культуру, традиції, національні гасла. Мріє, що авдиторія тих, хто любить і надихається своїм, рідним, лише зростатиме.
«Реклама, можливість заробляти на блозі якісь кошти – це, звісно, класно, але то вже як приємний бонус. Першочергово я хочу створювати контент, який буде цікавий, пізнавальний, мотивуватиме інших до саморозвитку. От як було з макіяжами на тему творів української літератури. Зробила мейкап і пропонувала вгадати, що ж за твір я зашифрувала таким чином. Хтось відгадав одразу, хтось задумався, а хтось, можливо, після цього пішов і ознайомився з біографією автора, прочитав цю чи іншу його книгу, – говорить Дарина Полівіна. – Звичайно, так було не відразу. Я просто завела сторінку, бо зрозуміла, що мені є що сказати і я хочу показувати свою творчість. Почала вести блог, та особливої якоїсь мети не було. Вчилася фарбуватися і кожен свій крок, кожен успіх виставляла в Тік-Ток. Коли відео почали залітати, мої скіли прокачувалися, а кількість підписників зростала, зрозуміла, що можна це використати з користю, щоб просувати розумні меседжі».
Основа акаунтів блогерки в Тік-Ток та Інстаграм – сфера б’юті, мода, стиль. Їй подобається тестувати і радити косметичні продукти, демонструвати закулісся нанесення макіяжів і знімати процес.
«Прості та повсякденні макіяжі – це точно не про мене. Якщо вже малююся, то мені хочеться, щоб це було видно за кілометр і щоб інші це запам’ятали. В такому вигляді без проблем можу вийти на прогулянку містом – хлопець і друзі вже звикли до цього. Щоправда, проблема в іншому: час на фарбування і зйомку переважно маю лише вночі, тож потім просто змиваю все та йду відпочивати. Не маю нічого проти класичного макіяжу, але намагаюся це все показати з іншої точки зору, тобто як вид мистецтва. Багато хто досі думає, що макіяжі – це спосіб зробити себе привабливішою, не докладаючи великих зусиль. Пробую розвіяти цей стереотип. Одними з найскладніших вважаю свої образи, де на обличчі малювала портрет Степана Бандери і путіна з кульою в лобі», – мовить блогерка.
Поки у Тік-Ток та інших мережах віруситься мем про те, що «Житомира не існує», Дарина, як жителька цього міста, багато розповідає про нього у своїх відео та дописах. Основна теза – «Житомир існує і він навіть дуже прикольний».
У березні 2022 року дівчина разом з мамою і сестрою через війну на три місяці переїхали до Польщі. Там житомирянка брала участь в акціях на підтримку України. Говорить, що принаймні так намагалася бути хоч трохи корисною. Під час одного із таких заходів 9 травня у Варшаві біля «вічного вогню», де росіяни хотіли відсвяткувати День Перемоги, а українці та поляки намагалися їм завадити це зробити, Полівіній один з «к*цапів» залив обличчя перцевим балончиком від чого вона отримала опіки. У червні дівчина повернулася додому.
Блогерка тричі влаштовувала лотереї із розіграшами боксів із косметикою серед своїх підписників. Завдяки цьому виручила 80 тисяч гривень. Сама не очікувала, що сума буде значною. Частину витратили на придбання необхідних речей військовим, що виконують завдання на східному напрямку, купили павербанки, бінокль, ноші бійцям, що охороняють кордон на Житомирщині, ще 25 тисяч передали на авто для підрозділу ЗСУ.
«Я заохочую всіх максимально відмовлятися від всього російського. Власне, заохочувати чи забороняти – це одна справа, але завжди потрібно пропонувати альтернативу. Ось мій блог в цьому плані і є альтернативою. Він не лише про сферу б’юті, а значно ширше, просто макіяж це як інструмент просування більш глибоких сенсів, нашої мови, культури, історії. До початку війни не думала, що можу так сильно ненавидіти, а виявляється – можу. Мова тут про 140+мільйонів росіян. Я досить радикальна у своїх поглядах і через це, на жаль, часто прилітає «бан» на відео, тож доводиться шукати шляхи, аби це обійти. Одне знаю точно – замовкнути мене це аж ніяк не змусить», – констутує блогерка ne.lehka.
Юлія Демусь
