«Апостол Казахстану» – саме так називають у Казахстані Слугу Божого о. Владислава Буковинського, дякуючи йому за його багаторічну працю на благо казахстанського народу та католиків, зокрема.
Отець Владислав Буковинський народився 4 січня 1905 року в м. Бердичеві, в 1920 році він переїздить до Польщі. В 1926 році після завершення Ягелонського університету о. Владислав вступає до духовної семінарії.
Посвячений у сан священика у 1931 році у Кракові. Працював священиком у Луцьку, після війни перебував у Радянських тюрмах та таборах. В 1954 році о. Владислав був відправлений у Караганду, він став першим католицьким священиком, який прибув до Казахстану.
У 1955 році, йому було запропоновано повернутись до Польщі, але він відмовився та вирішив стати громадянином СРСР, і назавжди залишитись у Караганді. Пропрацювавши чотири роки у Караганді, о. Владислав знову на три роки потрапив до трудового табору біля Іркутська, але відбувши покарання він знову повертається до Караганди та продовжує свою душпастирську працю. Помер о. Владислав Буковинський 3 грудня 1974 року у Караганді, там він і похований.
8 березня 2008 року, у каплиці Палацу Краківських Єпископів закінчився дієцезіальний етап беатифікаційного процесу Слуги божого О. Владислава Буковинського, пастиря, котрий багато років страждав у радянських таборах за віру і свій сан священика. Понад дві тисячі сторінок документів, згромаджених під час ведення процесу, передані до Конгрегації Канонізаційних Справ у Ватикані.
У неділю, 18 листопада під час проповіді у Всеукраїнському Санктуарії Матері Божої Бердичівської до бердичівлян звернувся о. Ян Новак з Польщі, який займається беатифікаційною справою Слуги Божого, отця Владислава Буковинського. Він розповів бердичівлянам про нашого знаменитого земляка. Отець Ян назвав о. Владислава Буковинського – “Священиком, котрий прожив життя в долонях Божого Провидіння”.
Священик за життя дуже часто зустрічався з кардиналом Каролем Войтилою, майбутнім Блаженним Папою Іваном Павлом ІІ. Саме, кардинал Войтила попросив о. Владислава написати книгу «Спогади отця Владислава Буковинського».
«Багато мені розповідав про Вас незабутній о. Владислав Буковинський, котрого багаторазово зустрічав і завжди дивувався його священицькою вірністю і апостольським запалом. Він був особливо пов’язаний із Карагандою, але розповідав про життя усіх Вас" – ось ці слова сказав Папа Римський Іван Павло ІІ, під час свого душпастирського візиту до Казахстану у вересні 2001 року.
У 2001 році Святіший Отець Іван Павло II звертаючись до священиків, які працюють в Казахстані також згадав про о. Владислава Буковинського, цитуючи його слова: "Ми були рукоположені не для того, щоб берегти себе, а для того, щоб віддати своє життя за паству Христову, якщо це буде необхідно", а від себе додав: "Мені самому пощастило знати його особисто і захоплюватися його глибокою вірою, мудрим словом, непохитним упованням на Божу силу. Йому хочу від Імені всієї Церкви віддати честь".
Ми будемо і далі слідкувати за беатифікаційним процесом Слуги Божого о. Владислава Буковинського та повідомляти читачів про всі його зміни.
Для довідок: Беатифікація у Католицькій Церкві — це акт зарахування тієї або іншої особи до лику блаженних. Була визнана офіційною категорією канонічного права папою Урбаном VIII у 1653 році.
Беатифікація розглядається Церквою як «нижчий рівень», певний етап у процесі підготовки канонізації. З VIII століття право беатифікації належить винятково Папі Римському.
За матеріалами "Ріо Бердичів"
