Чим живуть українські військові, які беруть участь в АТО, можна дізнатися з соцмереж.
У них бійці активні, як і під час мирного життя, тільки їх інтереси і думки вже про інше. Поки в тилу їх чекають матері, дружини і друзі, солдати звітують про проведені бої, згадують загиблих товаришів по службі, звертаються до матерів, зізнаються в любові і з гумором підтримують один одного.
«Фізичний біль – всього лише показник, що ти ще живий», – гірко жартують у соцмережах учасники АТО, пишуть "Вести".
«Головне, щоб мама зустріла живим»
«Ти будеш мене чекати з армії? – Так. – Добре, тоді потім я буду чекати тебе. – Звідки? – З пологового будинку», – написав милий і жартівливий діалог на своїй сторінці в «ВКонтакте» Іван з Комсомольська, що на Полтавщині.
Це раніше він був звичайним хлопцем із провінційного містечка, а зараз – десантник з 95-ї аеромобільної бригади з Житомира.
Його бригада знаходиться в самому пеклі жорстоких боїв вздовж українсько-російського кордону в Луганській області.
З його записів можна зрозуміти, що Ваня сумує за маленьким племінникам і батькам. «Ніщо не зігріє моє серце так, як посмішка моєї матері і радість в очах мого батька», – пише Іван. Але про участь у АТО анітрохи не шкодує. «Справжня чоловіча справа – захищати свою Батьківщину», – написано у десантника в статусі.
Максим – бойовий товариш Івана. Теж служить в 95-й аеромобільній бригаді.
Перебуваючи в зоні АТО, хлопець поставив на аватарку фотографію, на якій зображений з мамою, а в стрічці своїх новин написав: «Армія – це школа для хлопців і іспит для дівчат».
Щоб підтримати десантника, його друзі, які знаходяться в мирному Житомирі, скидають Максиму на сторінку патріотичні картинки і музику. Одні з останніх записів – пісні «Брат за брата» і «Тримайся, брат».
Влад из Житомира: «Коли нас чекають, ми повертаємося навіть з того світу». Фото vk.com?
Коли почалася АТО, багато десантників постійно чергували на блокпостах в Слов’янську і Краматорську, на горі Карачун.
Зараз ця територія звільнена українською армією, а до цього там було справжнє пекло: військових регулярно обстрілювали сепаратисти.
Тому статуси «Залишитися в живих», «Хочеш миру – готуйся до війни», «Коли нас чекають, ми повертаємося навіть з того світу», «Мені не потрібні медалі та слава. Головне, щоб живим мене зустріла мама» – стандартні для хлопців з ВДВ.
Вони немов нагадують про неспокійні і небезпечні ночі, проведені під Слов’янськом і Краматорськом.
