Любов до кулінарії та незвичного посуду привела житомирянку Оксану Ляшок до  виготовлення власної кераміки. Ще понад десять років тому, перебуваючи у декретній відпустці, вперше натрапила на відео майстрів, які створюють власні вироби на гончарному колі: дійство досить  прекрасне та заворожуюче. Відтоді постійно цікавилася темою і навіть відвідала три майстер-класи у столиці, аби поглибити свої знання і вміння. 

Весь цей час головною підтримкою і мотиватором Оксани  був її чоловік – Віктор. У 2020-му замовили спеціальну муфільну піч, в якій запікаються вироби, завдяки чому глина і перетворюється на кераміку. 

Її перший виріб, що створила вдома, – таріль з відбитком папороті. Хоча, зізнається, роботу над нею так і не закінчила. Натомість вже виготовила десятки різноманітних і дуже милих речей – предмети декору, посуд. 

Вироби майстрині, яка все ще називає себе аматором, виглядають досить реалістично і їх навіть можна сплутати з оригіналом: чашка-кокос, ложка-мухомор, хурма, гарбузики, лимони, гранати, пеньок з грибами, які можна використовувати як ємкості під цукор, сіль та інші сипучі крупи чи спеції. 

Результатом роботи ділиться на своїй сторінці happy.potter.ua в соцмережі  Інстаграм, де й приймає замовлення, які здебільшого надходять з різних регіонів України. Ціни на вироби залежать від розміру та складності виконання. Приміром, щось невеличке або проста ложка із мінімальним оздобленням коштують 200 гривень. 

Для виробів раніше використовувала українську глину МКФ-2 зі Слов’янська. Вона – світла, пластична, з нею легко працювати керамістам і гончарам. Через повномасштабну війну видобуток глини призупинили і  зараз у продажі її просто не знайти. Проте можна підшукати аналоги серед інших вітчизняних та закордонних виробників. 

«Я працюю майстром перманентного макіяжу, а кераміка – моє хобі. Ще серед захоплень – коні, татуювання і кулінарія. Всі вироби ліплю руками. Це найважливіший інструмент. Додатково для розкатки глини можна взяти качалку для тіста, надати фактурності за допомогою серветки, для гарбузів мені зручно користуватися паличкою для суші. Готовий виріб має сохнути кілька днів, а потім проходить перший випал, його ще називають бісквітним,  (6-7 годин при температурі 1000-1100 градусів, поступове охолодження протягом 30-36 годин до 40 градусів), нанесення поливи і знову в піч для запікання  ще на 36 годин мінімум. Кераміка не любить різких перепадів температури, тож все робиться поступово, не поспішаючи. Загалом, це такі три основні етапи, а далі все залежить від вашого задуму, – говорить Оксана Ляшок. – У наявності в основному нічого не буває – все розпродаю чи дарую. Інколи беру замовлення, час очікування виконання яких – приблизно три тижні, враховуючи розмір, складність, оздоблення. За роботу майже ніколи не берусь із поганим настроєм. Це як і з тістом. Буває, що й не в настрої, але сідаєш просто ліпити, розслабляєшся і в процесі з’являється натхнення. Часто роблю замальовки чогось цікавого, аби не забути і потім втілити. Коли сідаю за роботу, руки просто ліплять, голова відпочиває – це моя медитація. Щоб усе вдалося, потрібно чітко дотримуватися технології та основ виготовлення кераміки, та я тільки навчаюся, здобуваю досвід. По різним причинам десь 30% у мене – брак, адже на етапі сушіння та випікання вироби можуть тріскати, поливи не лягають або ще щось. Усі свої роботи на звороті підписую «behappy», бо хочу, щоб ті, хто ними користуватиметься, були щасливі. Вироби заряджені тільки позитивною енергією. Ідея з кокосами і гранатами – не нова і досить поширена серед керамістів, але я ще навчаюся, тому мені краще потворити те, що подобається. Перебуваю у пошуках власного стилю».

Юлія Демусь 

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here