Зимове сонце в Житомирі підіймається низько, тому звичні краєвиди змінюються. На асфальті з’являються довгі тіні, силуети будинків та дерев різкіше відрізаються від неба.
У такі дні міст як ніби притихає, а хмари над ним стають головними декораціями — від важких темних до прозорих, крізь які пробивається світло.
На світлинах — міст з навісом замків, що перетворюється на чорний силует на фоні неба, віддзеркалення будинків і дротів у калюжах, порожні вулиці з теплими відблисками сонця на мокрому асфальті.
Попри тривоги й вимкнення світла, житомиряни продовжують виходити в парк, пити каву з фургону, гуляти з дітьми та собаками.
На фото — алеї, де люди неквапливо йдуть уздовж ряду дерев, розмовляють на лавках, діляться теплом у короткі хвилини зимового сонця.
Цей фоторепортаж — про місто, яке вміє залишатися живим і теплим навіть тоді, коли навколо — сірі хмари й холодний вітер. Про те, що між ними завжди знаходиться місце для світла.
Фото: Євгеній Старчук
