Командир батальйону 30-ї окремої механізованої бригади 30-річний підполковник Сергій Собко п’ять разів навчався за кордоном, служив у підрозділі миротворчої місії у Косово, пройшов «гарячі» точки у зоні АТО на Донбасі. З 23 березня його груди прикрашає Золота зірка Героя України.
Про це пише "Голос України".
Народився і виріс майбутній Герой у райцентрі Літин на Вінниччині. Нині тут проживають його батьки. Мати Ольга Дорофіївна працює медсестрою у районній лікарні, батько викладає інформатику у загальноосвітній школі №2. Дивитися трансляцію вручення синові найвищої нагороди держави батькам, на жаль, не вдалося. Невістка, Віра, попередила їх по телефону. Однак тоді на їхній вулиці відімкнули електрику. Тільки увечері батьки змогли переглянути сюжет в Інтернеті. Причому, робили це багато разів. Син так і не зателефонував, щоб потішити приємною новиною. Батько каже, хвалитися Сергієві не притаманно. І не тільки Сергієві.
Наступного дня Станіслав Антонович прийшов на роботу. Привітався з колегами в учительській, перекинувся словом-другим і зрозумів, що ніхто про новину не знає. Він теж не став хвалитися. Пішов у клас інформатики. Зізнається, що згодом не стримався. Повернувся в учительську, покликав вчительку Олену Радзієвську. Включив комп’ютер і показав Олені Василівні фрагмент про нагородження.
– У мене слів забракло від здивування, – каже Олена Василівна. – Попросила ще і ще раз повторити сюжет. Тоді швидко в учительську – і вже всім повідомила новину.
На сайті Міноборони зазначено, що 27 липня 2014 року батальйонна тактична група під керівництвом командира механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади 8 армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ підполковника Сергія Собка взяла стратегічний плацдарм – Саур-Могила. Протягом липня-вересня підрозділ виконував завдання на території Луганської області і показав приклад мужності та професіоналізму.
-Син не повідомляє подробиць, – каже батько Сергія. – По телефону спілкуємося майже щодня, але дуже коротко. Інколи розмова обмежується декількома словами. Що робилося у районі Саур-Могили, бачили по телевізору, читали в газетах. Дружина плакала. Навіть тепер, коли всі вітають – і по телефону, і додому приходять – не може стримати сліз.
Батько розповів, що після нагородження Сергієві дали два дні, щоб побачився з сім’єю. Проживаюьть у Новоград-Волинську, де дислокується 30-а бригада. Квартиру винаймають. У Сергія малий син. Дуже сумує за батьком. Ваня, так звати хлопчика, нинішньої осені піде у перший клас. Після короткого відпочинку підполковник знову відправився в зону АТО.
