За час проходження служби боєць 30 бригади Микола Микитюк проявив себе дисциплінованим, ініціативним, грамотним, сумлінним військовослужбовцем, справжнім сином своєї Вітчизни, відданим Українському народові та Військовій присязі.
З початку серпня по вересень 2014 року входив до складу сил, які виконували бойові завдання в районі проведення антитерористичної операції, а саме: в. Савур-Могила, с. Степанівка, с. Маринівка, н.п. Міусинськ, с. Червона Поляна, м. Лутугино. Він був першим, хто з особового складу 3 батальйону зайшов до н.п. Степанівка, а під час зачистки крайніх вулиць особисто знищив бойовиків НЗФ, які намагалися заподіяти шкоду особовому складу нашого підрозділу.
Був старшим на блок-посту поблизу с. Маринівка, тим самим стримував просування противника та забезпечував вихід наших військ з оточення.
На той момент лейтенант Микитюк М.М. очолював механізований взвод механізованого батальйону. І навіть після того як даний підрозділ через наступ російських кадрових військ зазнав значних втрат, а велика кількість військовослужбовців через низький морально-психологічний стан залишила зброю та відступила, молодий лейтенант організовано з невеликим зведеним підрозділом рушив вперед до 1 батальйону, який тоді знаходився в районі н.п. Міусинськ, і в складі цього підрозділу продовжував виконувати свій офіцерський обов’язок.
У вересні того ж року призначено на посаду командира взводу 1 механізованого батальйону.
З 25 січня лейтенант Микитюк з своїм підрозділом виконував бойові завдання в районі н.п. Піски.
З 29.01.2015 по 06.02 2015 року разом із своїм взводом при посилені 1 танка виконував бойові завдання на взводному опорному пункті «Балу» поблизу міста Дебальцеве.
Одразу ж по приїзду якісно організував оборону на даному напрямку, а сам та ще троє його підлеглих пізно ввечері, а потім рано-вранці їздили евакуювати поранених, при цьому двічі потрапляли під масований обстріл противника. Не зважаючи на свій юний вік, користувався колосальним авторитетом серед підлеглих будь-якого віку, хлопці слухали та довіряли цьому офіцеру.
Незважаючи на те, що на "Балу" були інші старші за військовим званням і віком офіцери, Микитюк взяв на себе керування всім особовим складом що був у той час на ВОПі. Був взірцем для всіх військовослужбовців під час відбиття атак противника, як піхотних так і танкових. Неодноразово ремонтував серед ночі гармати БМП-2, як свого підрозділу, так і підрозділу 128 бригади.
6 лютого лейтенант Микитюк з своїм зведеним підрозділом відбили чергову атаку противника, одразу ж після відбиття ворога слідував масований мінометний обстріл. Потім знову ворожий наступ за підтримки танків Т-72, і знову ВОП вистояв.
Після невдалої спроби ворогом захопити вдруге «опорнік» знову була задіяна ворожа артилерія. Командир взводу завжди турбувався та переживав за підлеглих, тому спостерігачем вкотре був сам. Снаряд впав прямо біля укриття хлопців, по радіостанції запитав ситуацію.
"Всі живі!"- поступила відповідь. Наступний снаряд розірвався поряд з командиром. По радіостанції прозвучало: «Лейтенант загинув…"
Під час виконання своїх функціональних обов’язків виявив доблесть і честь, сміливість та хоробрість, стійкість та рішучість в умовах пов’язаних з ризиком для життя, показав високий рівень особистої підготовки, спроможність вчасно та вірно проводити аналіз обстановки що склалася, робити висновки та приймати вірні рішення в надзвичайно складних ситуаціях, тим самим продемонструвавши чоловічий характер, незламний дух українського воїна та честь офіцера Збройних Сил України.
Військовослужбовець є взірцем всьому особовому складу Збройних Сил України та гідним сином своєї Батьківщини.
Микитюка Миколу 24 липня під час урочистої церемонії в Хмельнцьку відзначено орденом "Народний Герой України" ("посмертно"). Нагороду прийшли отримувати рідні офіцера.
