Нещодавно лицарі «крилатої піхоти» відзначали своє професійне свято. Офіційна церемонія привітання десантників керівництвом держави та МО України відбулася у 199-му навчальному центрі ВДВ. Серед тих, хто брав участь у цьому заході — подружжя десантників Федоренків, яких разом звела війна.
Заступник командира 95-ї окремої аеромобільної бригади ВДВ полковник Ілля Федоренко та його дружина — контрактник Юлія побралися в 2014-му. Хто знає, як склалася б доля цих людей, якби не страхіття того кривавого літа, якби не довелося десантникам, добровольцям, а за ними й волонтерам звільняти захоплені терористами міста й організовувати там нормальне життя. Якби не війна… Можливо цинічно, але людське єство має нескорений вияв навіть у щоденному вирі смерті — це кохання. Напевно, на передовій воно має інакший смак і вищу цінність, яку так страшно втратити, щойно здобувши. Хтозна, чи приїхали б коли-небудь ці люди до Слов’янська, чи відбулася б узагалі ота нашуміла на всю Україну реєстрація шлюбу Федоренків у вільному від ворога міському РАГСі. Як і весілля, відсвятковане в польовому таборі бригади з весільним кортежем із бронетранспортерів.
— Є в декотрих військових дружини, які не розуміють, чому чоловіка немає місяць, два, навіть більше року вдома. Їм важко осягнути, навіщо, заради чого потрібно витримувати такі випробування й негаразди. Це правда, що не кожна жінка витримає напругу життя військової людини, — розповідає полковник Ілля Федоренко. — А от коли «половинка» також перебуває у війську, як моя Юля, то таке разом значно легше здолати.
— Дуже зрідка бачимося, — зізнається контрактник Юлія Федоренко. — Але навчилися цінувати кожну хвилину, коли буваємо разом, адже в нас така специфічна професія, що важко сказати, де перебуватимемо навіть наступної днини.
Джерело: Народна Армія
