У Житомирі 20 вулиць і провулків мають відсилання до радянської доби і їх потрібно перейменувати. Натомість влада вважає, що зміною назв вулиць має займатися громада.
Про це пише Суспільне.
Міський голова Сергій Сухомлин вважає, що перейменувати вулиці зараз немає потреби, адже війна і треба думати про військових, пальне.
“На сьогодні в нас є багато важливіших завдань, ніж перейменування вулиць. Я розумію, що ця тема зараз сприймається суспільством, дуже важлива тема, але мене більше хвилює, як забезпечені хлопці з нашої 95 бригади на сході і що робити з економікою – як перевозити підприємства, як запускати бізнес, що робити з транспортом при такій ціні на пальне. Потрібно все ж випрацювати державну позицію з приводу перейменування вулиць. Бо якщо ми беремо Короленка за приклад і кажемо про те, що всі, які творили чи працювали в Радянському Союзі та працювали на імперію – ми всіх перейменовуємо, тоді що нам робити з Сергієм Павловичем Корольовим, пам’ятник якому встановлений на центральному майдані Житомира?” – сказав Сергій Сухомлин.
Кандидат історичних наук Геннадій Махорін каже, що на мапі міста є топонімічні невідповідності – йдеться про вулиці, які названі іменами людей, які не лише ніколи не бували в Житомирі, а й взагалі не мали до нього жодного стосунку:
“Вулиця Лермонтовська названа на честь Лєрмонтова, котрий оспівував також і приниження боротьби народів на Кавказі. Провулок Мічурінський названий за ім’ям засновника псевдонаукової школи. На основі мічурінського вчення виникла так звана “лисенківщина”. І через оцього Мічуріна, через Трофима Лисенка постраждали багато українських вчених. Однією із перших жертв отакої наруги та переслідування став відомий селекціонер Володимир Симиренко”.
Ще один приклад – вулиця Пушкінська, яка знаходиться у середмісті Житомира. Російський поет Алєксандр Пушкін не має стосунку до історії міста. Натомість на цій вулиці жили люди, котрі зробили внесок у розвиток міста.
“Вулицю Пушкінську варто було б перейменувати, на мій погляд, ім’ям Наталії Оржевської, яка жила на початку цієї вулиці, – каже Геннадій Махорін. – Наталія Оржевська – це меценатка, благодійниця, доброчинниця і надзвичайно славетна жінка. Можна сказати, це легендарна постать. Думаю, назвати цю вулицю на її честь було б цілком обґрунтовано. Або інший варіант – ім’я Марії Копачевської, яка була у складі Товариства дослідників Волині. Вона досліджувала природу нашого краю і працювала у навчальному закладі, який став основою нашого Поліського національного університету“.
У приватному секторі в провулку Склянського – кілька будинків. Усі вони без адресних табличок, проте на гугл-мапі такий провулок є. І це саме та назва, яку, зі слів Геннадія Махоріна, треба змінити.
Читайте також: Чому потрібно зносити пам’ятники Пушкіну? – аргументи від Центру стратегічних комунікацій
