Житомирянка Галина ще зі шкільної лави зрозуміла, що не піде стопами матері та старшої сестри, які працювали у сфері торгівлі.
Так сталося, що дівчина одразу ж влаштувалася працювати в районний суд Житомира. Трохи більше року вона набивала руку в практичній діяльності секретаря судових засідань, набираючи протоколи та заодно, як губка, вбираючи в себе премудрості судочинства. У Галини тільки зміцніли намічені раніше наміри.
Між спробами вступати до різних юридичних вузів, Галина Шилова несподівано опинилася в рядах армії Радянського союзу. У вертолітній частині, де служила спочатку вільнонайманим, а потім і рядовим армійцем, вона числилася лаборантом групи об’єктивного контролю, що займалася розшифровкою «чорних ящиків». Незабаром вийшла заміж і народила доньку. Вже будучи у декретній відпустці, Галина дізналася про ліквідацію військової частини. І з армійською службою довелося попрощатися назавжди.
У другій половині 90-х Галина Анатоліївна влаштувалася в міліцію. Першою посадою стала оператор комп’ютерного набору чергової частини Управління внутрішніх справ області.
У 2000-му році Галина остаточно наділу міліцейські погони у званні молодшого лейтенанта. А роком пізніше вступила до Національної академії внутрішніх справ України.
По закінченню відомчого вузу в 2006-му році Галину Шилову призначили начальником приймальника-розподільника для дітей при УМВС України в Житомирській області. Власне, там вона і знайшла своє покликання, яке полягало у поверненні заблукалих дитячих душ на істинний шлях.
– Моїй доньці тоді виповнилося 13 років, – згадує Галина Анатоліївна. – Це конфліктний підлітковий вік, що потребує батьківського втручання і контролю. На роботі я вдосталь надивилася, до чого призводить дитяча безпритульність і розуміла, що важливо не упустити той самий момент, коли рідна дитина перестане раптом тобі довіряти.
– Кожна дитина, яка перебувала у нас, – каже Шилова про свою роботу, – це окрема історія, що проймає своєю трагедією до глибини душі. У кожному окремому випадку потрібно було знайти сили, в першу чергу, в собі, щоб зрозуміти дитячу трагедію, прийняти дитину такою, якою вона є, а вже потім налагодити з ним відносини для того, щоб достукатися до маленького серця, посіяти там добро і ті цінності, які необхідні їй для вибору правильного шляху в житті, – каже Г. Шилова.
З кожним з дітей вона розмовляла особисто, з кожним намагалася потоваришувати, а то й, хоч і ненадовго, але подарувати шматочок материнської опіки та тепла, які, в своїй більшості, ці діти не відали.
Минулого року Галина Шилова очолила відділення кримінальної міліції у справах дітей УМВС України в Житомирській області. Ця робота значно розширила її службові обов’язки, але набутий досвід став незмінним помічником на новій ниві.
