У недільний день житель Олевська Житомирської області Валерій Ковальчук відправився порибалити на річку Уборть.
«Зізнатися, я не фанат риболовлі, але в той день вирішив скласти компанію приятелеві-сусідові, – згадує 33-річний лікар-стоматолог Валерій Ковальчук. – Коли йшли по мосту, сусідові здалося, що в річці хтось борсається. Я глянув у той бік і помітив маленьку дівчинку, яка сиділа на березі і кидала в воду пісок. Але, придивившись, побачив, що у воді і правда хтось пірнає. Подумав: мабуть, людина непогано вміє плавати, адже в тому місці глибина не менш трьох метрів. Плавець то показувався з води, то зникав», цитує газета «Факти».
«І раптом він, в черговий раз пірнувши, зник з очей, – продовжує Валерій Ковальчук. – Я інтуїтивно відчув: сталася біда. Миттю кинувся до річки і поплив до того місця, де тільки що бачив людину. Завдяки тому, що добре пірнаю, мені вдалося швидко знайти потопаючого. Він вже лежав на дні річки і не ворушився. Але це була не доросла людина, а зовсім ще маленька дитина! Я схопив його за одяг, підняв наверх і поплив разом з ним до берега».
Малюк, якого дістав з дна річки, весь посинів і не подавав ознак життя. Щоб привести дитину до тями, насамперед очистив йому рот від мулу, перевернув на животик, уклав на своє зігнуте коліно обличчям вниз і видалив воду, яка потрапила в легені, кілька разів надавив рукою на спинку. З його рота побіг теплий струмочок. Але хлопчик як і раніше не дихав, тому я вирішив провести штучне дихання і непрямий масаж серця. Після декількох різких натискань на грудну клітку робив одне вдування повітря методом «рот у рот». Нарешті малюк засопів. Про всяк випадок зробив йому ще кілька натискань, і дитина … голосно заплакала. Як же я зрадів! Хлопчина дивився на мене великими переляканими очима, ревів і кликав маму, розповідає рятівник.
Малюка відвезли до лікарні, а його рятівник пішов додому.
Як же сталося, що врятований Валерієм дитина опинилася на річці без нагляду дорослих? Виявилося, того дня трирічний Славік гуляв у себе у дворі, а мама з татом поралися по господарству в будинку. Малюка прийшла провідати його трирічна подружка Свєта. Дівчинка запропонувала піти на річку, подивитися на воду, а потім швиденько повернутися додому. З’ясувалося, що Свєта росте у неблагополучній сім’ї, і самостійні прогулянки для неї – звичайна справа.
«Свiтланка казала, что ми дуже швидко повернемося, й тато з мамою навiть нiчого не помiтять, – розповідає Славік. – Узялись за ручки та й пiшли. Йшли довго, я навiть не думав, що рiчка находится так далеко (малюки пройшли більше кілометра. – Авт.). Потiм перейшлі мiсточок і спустилися до води. Свiтланка запитала, чи вмiю я плавати. Сказала, що треба зняти маєчку та трусики, а то вони намокнуть, i батьки про все дiзнаються. Я роздягнувся i полiз у воду, бо менi страшенно хотiлося дiзнатися, чи вмiю я плавати. Свiтланка сказала, що чекатиме мене на березi й гратиметься пiсочком… Потiм я побачив дядька й дуже злякався, думав, що вiн про все розкаже мамi».
Маленькому Славіку кілька днів довелося провести в лікарні. Після виписки батьки разом з малюком прийшли до Валерія з гостинцями. Славік побачив свого рятувальника і закричав: «Цей дядько дiставав мене з води!».
Управління Держслужби з надзвичайних ситуацій в Житомирській області номінує кандидатуру Валерія Ковальчука на нагородження у всеукраїнській акції «Герой-рятувальник року».
