Сказ, скажениця, водобоязнь – гостре інфекційне захворювання нервової системи теплокровних тварин та людини.
Джерелом збудника в довкіллі є дикі тварини, головним чином сімейства собачих – вовки, лисиці, шакали, а також кажани. В останні роки зростає роль домашніх тварин (собаки, коти), сільськогосподарських і безпритульних тварин. Досить стійкі до вірусу сказу птахи.
Епідемічна ситуація зі сказу в країні залишається нестійкою – щороку реєструються поодинокі випадки захворювань серед людей, оскільки вся територія країни є неблагополучною щодо сказу.
Станом на 01.07.16 р. число неблагополучних пунктів щодо сказу в Житомирській області складало 26 проти 32 у 2015 році. Найбільш інтенсивно епізоотичний процес мав перебіг в Ємільчинському районі – 5 випадків; Баранівському – 3 випадки; Любарському, Народицькому, Попільняньському, Радомишльському районах та м. Бердичів по 2 випадки. По одному випадку захворювання зареєстровано в Андрушівському, Коростенському, Овруцькому, Олевському, Романівському та Ружинському районах.
Захворіло: собак – 8; котів – 8; лисиць – 8; куниць – 1; єнотовидних собак – 1.
Викликає тревогу зростання числа хворих на сказ тварин, наближенних до людини – собак і котів, яких захворіло 16. Отже збудник захворювання поширюється і фактично є потенційна загроза враження домашніх тварин в обійсті людини, колективних господарствах, а відтак несе небезпеку інфікування їх власників та людей причетних як до догляду за тваринами так громадян при можливому контакті з ними.
Найчастіше людина заражається при укусі хворою твариною, однак при попаданні слини скаженої тварини на подряпини чи слизові оболонки очей, роту, носу також виникає зараження людини. Можливе зараження при зніманні шкури з хворих на сказ тварин. Зі слиною вірус проникає в рану. Розмноження та накопичення вірусу відбувається головним чином у спинному та головному мозку.
Найбільш небезпечними є укуси в голову, обличчя, шию, верхні кінцівки. Коли рана кровоточить, то кров не слід зупиняти відразу. З нею може бути видалений небезпечний вірус. Період від зараження до перших проявів хвороби триває від 10 днів до 1 року. За звичай 3-6 неділь і залежить від розміру травми, дози збудника, місця укусу (чим ближче до голови, тим коротший цей термін), від захищеності одягом та інших факторів.
Тварину, що покусала людину не забивають. II ізолюють (тримання та прив’язі чи в ізольованому приміщенні) на протязі 10 днів і встановлюють ветеринарний нагляд. Початок захворювання у тварин частіше супроводжується різкою зміною поведінки, схильністю до нападу.
У людини захворювання розпочинається з болю по ходу нервів в місці укусу, тошноти, блювоти. Хворі втрачають сон, скаржаться на слабість, серцебиття, почуття страху. Вони збуджені, починають уникати людей. Через 2-3 дні підвищується температура. Не дивлячись на спрагу людина не в змозі випити води, виникає приступ водобоязні – починається болісне скорочення м’язів, хворого охоплюють судоми. Смерть наступає в усіх випадках на 4-5 добу від початку захворювання, рідше довше. Хвора людина епідеміологічної небезпеки для оточуючих не становить.
Сказ є інфекцією, при якій, як правило, точно відомо момент зараження (укус, ослинення), що дає можливість відразу призначити специфічне лікування, основане на виробленні імунітету (застосування вакцини, антирабічного імуноглобуліну).
