Головна Місто В агроуніверситеті відкрили дошку випускнику – загиблому в зоні АТО десантнику...

В агроуніверситеті відкрили дошку випускнику – загиблому в зоні АТО десантнику Олександру Книшу

67
0

 Студентський та викладацький склад Житомирського національного агроекологічного університету посприяв, аби в їхньому закладу встановили дошку загиблому десантнику 95 бригади Олександру Книшу з Левкова.

Він свого часу закінчував цей навчальний заклад, а згодом перейшов на службу у військову частину, звідки і відправився в зону АТО ще з початку весни.

Разом з дружиною Мариною старший сержант Олександр Книш  виховували двох дітей і прожили у шлюбі   7 років.

На відкриття дошки Марина прийшла із сином-першокласником Артемом та 4-річною донькою Аріною.

Зізнається, що діти за батьком сумують дуже. На дошці його фото впізнали відразу. Такий портрет у рамці стоїть у них вдома. Туди малі час від часу складають гостинчики для тата.

 «Вони не їдять цукерки, а несуть татові. Часом наскладають вже стільки, що доводиться забирати, – ділиться Марина. – Потім кажу їм, що це тато приходив по солодощі. Вони вірять».

Сама ж жінка досі не може змиритися, що її Сашко більше не повернеться додому. Часто бачить його увісні, провідує могилу на кладовищі і досі сподівається, що він знайдеться.

«Мені повідомили про його сметь, а через кілька днів привезли тіло. З особистих речей передали лише хрестик, але в нього такого не було. Смертельне поранення він отримав в шию наприкінці липня поблизу міста Торез.  Був у бронежилеті й касці, але вони його не врятували. Осколок потрапив у сонну артерію. Тіла мені не показали і труну теж не дозволили відкрити – вона була запаяна. Військові, які були з Сашею в останні хвилини засвідчили, що тіло не обгоріло і не було понівечене. Просила неодноразово, щоб дали його фото з моргу. Хочу пересвідчитися, що поховала свого чоловіка. У нього з собою мали б бути документи, але їх теж не віддали. Досі дзвоню на його мобільний, але там переадресація».

З-поміж іншого Марина про чоловіка і батька своїх дітей згадує лише хороше. Щоправда, усе подружнє життя їй доводилося його чекати  – з полігону, Іраку, Югославії, служби. По-суті   вони могли дуже мало часу проводили, але навіть ці хвилини Олександр вмів зробити незабутніми.

«Познайомилася з ним ще в мої студентські роки. Він на кілька років страший був, військовий, – згадує Марина. – Потім писав мені листи з Іраку і навіть передавав журналістами подарунки.  Після повернення одразу ж з квітами прийшов у коледж. Посеред пари зайшов в аудиторію і при всіх привітав з Днем закоханих. Коли був у Криму, передав мені через хлопців два кущі троянд. Я посадила їх біля хати. Буде згадка. Він уже квіти подарувати сам не зможе, але ці радуватимуть мене завжди».

Викладачі Житомирського агроуніверситету теж відзначають, що Олександр Книш був відповідальним і порядним  студентом. Про те, що в житті обрав роботу не по спеціальності, не жаліють. Для студенства, рідних і друзів він залишиться героєм, який власним життям захистив мир кожного з нас.

Про це у вузі щоразу нагадуватиме  дошка і  віршований напис на ній. У Левкові громада має намір теж вшанувати память двох земляків, які загинули  на Сході – Олексія Шевченка і Олександра Книша. Крім цього, на державному рівні розглядається можливість присвоєння Книшу нагороди за участь в АТО.

Юлія ДЕМУСЬ

ЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here