Світові хіти й нові українські пісні, вірші, театральні вистави, пікніки на центральній площі, саморобні прикраси, одяг і сувеніри – такими були фестивальні принади "Артерапії".
Учасники заходу, що відбувся у Житомирі з 29 по 31 липня, збирали частину коштів на апарат для лікування онкохворих, – пише "Газета по-українськи".
Житомирські музиканти виконують пісні Beatles, публіку розлякує злива, приміщення, де має розпочатись поетичний виступ, протікає і волонтери підставляють пластикові лотки, щоб не утворювались калюжі. Серед організаторів – молода мама з кількамісячним сином на руках.
"Житомиряни якось не дуже охоче платять за культуру, не дуже привчені до благодійності, – розповідає журналістам Юлія Кручак, голова благодійного фонду "Арт-терапія". – Ми не планували робити фестиваль цьогоріч. І коли у мене з’явилась дитина, я зрозуміла, що моєму синові жити в цьому місті, і саме для нього я хочу зробити це місто класним, культурним і мистецьким".
На літературній сцені виступають Олександра Комісарова, Яніна Дияк, Олена Павлова, Олег Коцарев, у фестивальній програмі – показ відеопоезії, вільний мікрофон "Вірші під червоною лампою", виступ музичних гуртів "Остров добрых надежд", Retro21, "Разом ліпше", Karr, Edgy Point.
"Я був учасником літературної частини, в суботу виступав на поетичних читаннях, у неділю разом із Юлією Стахівською презентував антологію "Українська авангардна поезія (1910-1930-ті роки)", – розповідає поет, письменик Олег Коцарев. – Житомир взагалі – місто з дуже багатою літературною традицією. Від польського письменника Тадеуша Боровського чи єврейського класика Хаїма Бялика до нашої Житомирської прозової школи чи теперішньої поетичної школи 2000-2010-х. Тут народилися дуже багато поетів, прозаїків, митців. Але в самому місті мистецьке й літературне життя парадоксально скромне. Фестиваль "Артерапія" – одна з яскравих спроб цю тенденцію зламати.
Хороша реклама, велике приміщення в центрі, багато цікавих учасників. Скажімо, мені приємно було поспілкуватися з поетом Михайлом Жаржайлом чи з поеткою Іванкою Урдою – ми з ними давно не могли якось ніде перестрітись, і от побачилися в Житомирі. Було класно, коли ми вночі, після виступів, пішли на міст у Шодуарівському парку та дивилися на каньйон Тетерева.
