У вівторок ополченці зі Слов’янська під командуванням колишнього російського спецназівця Ігоря Стрєлкова перейшли в наступ: цілий день обстрілювали позиції українських сил, а вдень влаштували засідку – підпалили перший і останній БТРи колони українських військових під Краматорськом «У 20 кілометрах від Краматорська, в районі населеного пункту Дмитрівка, підрозділ 95 – ї аеромобільної бригади Збройних Сил, яка бере участь у АТО, потрапив в засідку бойовиків. Терористи з гранатометів знищили вантажівку з боєприпасами. Бій тривав годину. Загинули 7 військових, ще 8 поранені», – сказали в Міноборони.
Про це пишуть "Вести".
Відзначимо, що це найбільші втрати української армії з часів операції в Іраку (тоді в місті Ес -Сувейра в 2005 році загинуло 8 солдатів). З урахуванням цих втрат з початку антитерористичної операції загинуло 23 українських силовика.
«Залишаються величезні питання до командування на місцях, – написав у блозі військовий експерт Дмитро Тимчук. – Чому в районі АТО не приймаються азбучні заходи з бойового забезпечення військ? Куди поділися розвідка? На ці питання у нас поки немає відповіді».
Журналісти поспілкувалися з нацгвардійцем Сергієм, який кілька днів тому повернувся з Донецька додому, в Житомир. «Потрібно відпочити, комусь із хлопців підлікуватися після місячного відрядження в Донбас, – жартує він. – Там нудно не було… Мирні жителі зустрічали нас димовими гранатами, камінням. Слава Богу, в Донецьку не було коктейлів Молотова – наші не горіли».
Він дивується: місцева міліція нічим не допомагала. «Нас штурмували жорстко, так зване мирне населення готове було вбити нас. Якось відтіснили кількох наших пацанів від групи, і вони намагалися сховатися в райвідділі міліції. Не пустили! Сказали: «Он натовп мчить вас бити, так що йдіть звідси». Хлопцям вдалося все ж врятуватися, але у нас це досі в голові не вкладається, – говорить Сергій, додаючи, що колишні вороги стали союзниками. – Ось на Майдані відбивалися від активістів, а тепер вони вступили в наші ряди. При цьому «Беркут» був тоді на нашій стороні, а в Донбасі нападав на нас з автоматами».
Бійці Нацгвардії кажуть, що до збурення з боку місцевих у них виробився імунітет. Це раніше вони готові були за зброю хапатися . «На Майдані нас звинувачували, що ми – за злочинну владу, в Донецьку стали бендерівцями і фашистами, – говорить ще один гвардієць, Микола. – Складно було: в перших рядах – жінки з дітьми, не будемо ж з ними воювати. Особливо прикро, коли кричать: «Фашисти!» Мій дід воював проти Гітлера, і мені в обличчя таке говорять!»
Графік у Нацгвардії в Донбасі був напруженим – в охороні по 12 годин, вільного часу вистачало в основному на сон. «Багато підсіли на кубик Рубіка, заспокоювали нерви. Особливих розваг не було, от і змагалися, хто швидше його збере. Але на відпочинку нас чекали свої бої – з рідними. Вони дзвонили, переживали. Доводилося їх заспокоювати. А це складно, коли тільки що на тебе з півночі йшли і ти ще дух не встиг перевести», – каже Микола.
Настрої у силовиків неоднозначні. Солдати, яких призвали на службу, моляться , щоб їм не довелося вступати в бій. «Ми вже більше двох тижнів живемо в польових умовах в Добропільському районі Донецької області. У нас – навчання, але можуть підключити до АТО. Тому тут кожен з мобілізованих рахує дні до закінчення терміну, на який ми покликані. А офіцери кажуть: нас можуть тримати і довше, адже 45 діб – це якщо б ми були в казармах, а так ми у відрядженні, і воно може затягнутися. А ми всі цивільні, і з жахом думаємо про те, що раптом доведеться стріляти по людях. Чи впораємося? Адже ніхто з нас ніколи не потрапляв у таку халепу. Вирішили, що будемо стріляти тільки хіба що у відповідь. Будемо тоді захищатися. Але захищати тільки себе, а не тих політиків , які довели країну до такого», – говорить Олександр, мобілізований в 93-у окрему механізовану бригаду.
