Житомирянка Валентина Чмут стала фанаткою Едіти П’єхи 38 років тому. З тих пір стежить за її творчістю і життям, щороку відвідує концерти в різних містах України та Росії. За багато років подружилася із зіркою.
«Ми з Едітою майже однолітки. Коли вона студенткою почала співати, я вчилася в медінституті, – розповідає Валентина Михайлівна. – Тоді телевізорів у нас не було, вперше почула її голос по радіо і закохалася ».
Тільки в 1975 році Валентина Чмут побачила співачку власні очі . Колектив П’єхи проїздом з Києва давав у Житомирі один концерт.
«Дістати квиток було неможливо. Цілий день простояла біля театру, купила з рук і потрапила на гальорку. Я нічого не розуміла в музиці, але побачивши Едіту, була вражена – здавалося, вона співає про мене. Начебто тіло моє в залі, а душа і серце там, на сцені. Знала, що через півгодини буде другий концерт, і сховалася в туалеті».
На наступному виступі простояла в партері під стінкою, в натовпі таких же безбілетників. Валентина досі пам’ятає всі жести співачки, слова і вираз очей. Після того випадку житомирянка стала писати вірші і присвячувати їх співачці.
«Не знала, куди відправляти. Тому підписала конверт навмання: "Ленінград, Ленконцерт, для Едіти П’єхи". Через місяць прийшла відповідь. Лист, написаний її рукою, – найбільша реліквія в моєму будинку».
Тоді лікарю – фтизіатру Валентині Чмут було 38 років, у неї був чоловік і двоє дітей 2-х і 13 років.
Після концертів ночувала на вокзалі
У лютому 1976 роки вона поїхала до Ленінграда – П’єха відзначала 20-річчя на сцені.
«Після концерту я вирушила за адресою Едіти. Довго їхала в трамваї, поки не знайшла старовинний будинок з потужними дверима. Стояла і тремтіла. Потім написала вірш: "Мені здавалося, що у будинку цього стіни вашим голосом співають". Заметіль, мені пора повертатися на вокзал. Бачу пару – закутану жінку у величезних окулярах і чоловіка. Запитала їх, в який бік іти, а пройшовши кілька метрів, збагнула, що це була Едіта з колегою. Щаслива, я тільки під ранок дійшла до вокзалу».
У травні співачка виступала в Києві, і Валентина Михайлівна наважилася підійти.
«Після концерту шмигнула за куліси і назвалася: Валя з Житомира. А вона: "Так це ви мій таємний кореспондент, пишете мені записки в букетики? Дуже рада". Запитала її, як мені дізнатися про дату наступного концерту. І вона дозволила дзвонити її хатній робітниці і уточнювати».
Номер зірки житомирянка дізналася через іншу шанувальницю, яку помітила в перших рядах глядачів.
«Багато разів ночувала на вокзалі, потім подружилася з місцевими фанатами і зупинялася у них. Ночувала навіть у дитячому будинку, підшефному співачці».
Вона їздила на концерти в Москву, Сочі, Мінську, по містах України . Щорічно відвідувала по два-три концерти. Одного разу через це мало не втратила роботу.
У гості – на Новий рік і день народження
«Останній раз була влітку минулого року, по телефону спілкувалася 13 січня, напередодні Старого Нового року. У нас вже така дружба, я входжу в її будинок , – хвалиться Валентина Михайлівна. – Вона проста, але панібратства не любить. Щороку буваю в Ленінграді і приїжджаю до неї додому. У неї залишилася трикімнатна квартира в місті – одна кімната велика, де збиралися гості. Друга була дитячою Стаса, а третя , найменша – Едіти».
Співачка займала вузьку кімнатку з вбудованим гардеробом і «антресолью » на півстелі. Туди піднімалася по драбинці і відпочивала. На «другому поверсі» у неї був матрац, телефон і телевізор.
«У тій квартирі двічі зустрічала з Едітою Новий рік – у колі сім’ї, творчих людей і декількох шанувальників. Тоді Стас був важким підлітком і скандалом зіпсував гостям настрій».
Валентина завжди привозить кумиру подарунки: вази, фрукти , мариновані та сушені гриби, серветки і сервізи. Від зірки одного разу отримала білу вовняну кофтину до Нового року.
Збірки поезій за свої гроші
У квартирі Валентини Чмут – величезний архів, присвячений Едіті П’єсі. Вона зберігає афіші, вирізки з газет, фотографії, свої квитки на потяги. Пісні слухає з диска, а виступи переглядає на DVD. Валентина навіть видала дві збірки віршів до 60-річчя П’єхи. Перший співачці не сподобався – назвала його «провінційним самвидавом».
«Мені було прикро, але до 70-річчя Едіти Станіславівни назбирала грошей з пенсії і видала красиву книгу. Собі залишила десяток примірників, решта відвезла в Ленінград».
Прихильниця вважає, що вірші – це та ниточка, яка пов’язує її з Едітою П’єхою багато років. З 1980 го вона читає свої вірші на концертах зірки. Завдяки їм і зблизилася з співачкою.
«Пишу до цього часу, а ось на сцену більше не вийду. Через хворобу Паркінсона не можу вгамувати тремтіння в руках, і це видно. А їздити буду. Діти на дні народження дарують мені гроші на поїздку до П’єхи – знають, що це єдина радість у моєму житті».
