Навесні 2021-го харків’яни Тетяна і Ярослав Яковлеви заснували сімейний проєкт «Містограф», у рамках якого відвідують міста країни, аби знайомитися із ними, досліджувати урбаністику, архітектуру, дизайн середовища крізь призму польового щоденника.

Досвід  таких експедицій представляють в окремих випусках крафтової газети «Містограф». До початку повномасштабного вторгнення російських військ побували в Чернігові, Харкові, Сумах, Одесі і Тростянці, а за період від 24 лютого 2022 року – в Івано-Франківську, Стрию, Славському, Сколе, Бориславі, Львові, Коломиї та Ужгороді. Разом з собою у мандрівки беруть дітей – Марка, Юлю, Олю, які залюбки поділяють стиль життя дослідників і навіть долучаються своєю творчістю до проєкту.

Наразі уся родина тимчасово проживає у гірському селі на Львівщині, куди евакуювалися після тижневого переховування від обстрілів у підвалі свого будинку і  евакуації до Львова. Звідти продовжують планувати нові маршрути, створювати і поширювати свій продукт. У найближчі місяці мають намір відвідати Вінницю і Харків. Майже рік працюють над виданням про своєрідне місто. Це буде анамнез спогадів дотичної спільноти.

«Ми планували відвідати всі обласні центри, а потім об’єднати дослідження в книгу. Починали з міст, де раніше не були. Хотіли відчути, що таке погляд на місто не стільки туриста, а саме пересічного жителя. Зараз плани змінюються, шліфуються. Ми експериментуємо з форматами поїздок і складом команди, – розповідає Тетяна Яковлева. – Обираючи наступне місто, довіряємо долі, інфоприводам, вдалому запрошенню друзів.  Перша поїздка «Містограф» сталась через знайому письменницю, що вдало прорекламувала Чернігів. Зараз на першому місці звісно стоїть безпека всіх членів сім’ї, тому подорожуємо західним регіоном країни. Раніше складали маршрут так, щоб було комфортно дітям з нами їздити,  аби дорога не займала багато часу. Наприклад, з Києва зручно було відвідати Чернігів і Житомир. Одесу планували, як поєднання з сімейним відпочинком біля моря, а до Сум і Тростянця поїхали вже з Харкова. Селимось на квартирах, щоб весь простір був тільки наш. Це зручніше, ніж зупинятись у готелях. Діти не завжди з нами. Іноді ми міксуємо склад команди, іноді – їдемо геть самі, щоб мати час попрацювати удвох, бо тоді підхід зовсім різний виходить. З дітьми набагато різноманітніший результат можна отримати. Через дітей ми ж теж досліджуємо місто.  Приміром, в Одесі ми пізнали, що таке інклюзивність, бо взяли з собою візочок для найменшого. А ще діти по-своєму відчувають урбаністику, можуть використовувати простір зовсім не так, як ми. І продукт видають цікавий, якщо задовольнити їхні дитячі забаганки. Тому якщо це не одноденний маршрут, або ще якийсь наш експеримент — беремо з собою всіх дітей. У час  війни «Містограф» – наша єдина діяльність. До ковіду багато працювали, фрилансили: урбаністика та архітектура, проект-менеджмент, арт-дирекшн, викладання в виші, ілюстрація та графічний дизайн, декорації інтер’єрів і свят. Словом, всього й не згадати, наче то було в минулому житті. Багато їздили країною, звідти звичка бути мобільними.  Зараз підтримуємо економіку, регулярно донатимо на військо, подаємо на гранти, шукаємо підтримку за кордоном. Попри війну, український туризм існує, урбаністика, архітектура й містобудування — це нагальні проблеми, в яких ми активно  беремо участь зі своєю позицією».

Для фіксації побаченого Ярослав і Тетяна обрали метод малювання, який називається скетчноутинг. Роблять різні замальовки безпосередньо під час екскурсій і прогулянок. У подальшому ці зображення розмішують у газетах «Містограф» разом з іншою цікавою і корисною інформацією. Наразі житомиряни і гості міста можуть придбати  різні випуски «Містографа», один з яких присвячений Житомиру (вартість 250 гривень), а також футболки із принтом Водонапірної вежі та інших архітектурних будівель (вартість 600 грн), створених Яковлевими під час перебування у нашому місті. Все це чекає у просторі Водонапірної вежі щовихідних з 13.00. Пізніше обіцяють додати ще наліпки і поштівки. 

«Житомирська експедиція проєкту «Містограф» відбулась майже два роки тому. Тоді ми   мешкали в Києві, тож планували маршрут «Автолюксом» з Видубичів: пару годин — і ми на автовокзалі Житомира. Забронювали на «Букінг» квартиру на чотири доби. Попередньо маршрут не будували, такий був принцип, і ніхто з нас раніше не був у місті. Знайшли в Інстаграм турагенцію, що пропонувала екскурсії Житомиром і околицями. Списались, запитали, чи можна влаштувати для нас екскурсію на заплановані дати, забріфували свої побажання: тільки пішохідний маршрут, центр, 3-4 години з зупинками на локаціях по 15-20 хвилин для скетчингу, – продовжує Ярослав Яковлев. – Нам відповіли, що екскурсовода для нас знайдено. На тур відвели майже цілий другий день експедиції – отримали від знайомства з Сергієм Дехтяренко, керівником агенції «Патріот», значно більше, ніж очікували. Коли ми зустрілись з Сергієм, то зрозуміли, що він людина завзята і фанатична — його місія відчути та полюбити місто так, як любить його сам. Він дослідив наш проєкт, зрозумів що ми туристи нетипові, ще й з шестимісячною дитиною на руках, тому катав нас містом машиною, аби показати максимально багато. Слухати розповідь про Житомир під час екскурсії та малювати було заплановано заздалегідь, але ми зрозуміли, що треба обрати метод фіксації, який би не сильно гальмував екскурсійний темп. Зупинилися на скетчноутингу. Купили літературу, почитали про цю методику. В результаті отримали декілька аркушів графічних замальовок з короткими цитатами та символами, які послідовно ілюстрували маршрут Сергія. А вже вдома ми вигадали створити з цього матеріалу настільну гру, що на слензі зветься «кидай-ходи». 

На 20 сторінках газети про Житомир можна прочитати польовий щоденник Ярослава та замітки в скетчах від Тетяни і Олі, розфарбувати розмальовку, яку створили під враженнями від  Національного музею космонавтикиім.С.Корольова, прочитати об’ємний матеріал про мікроурбанізм (теорія дослідження міста, яку  вони прагнутьвикористовувати у дослідженнях). Вже продано і подаровано 120 примірників «Містограф.Житомир». Також творці проєкту співпрацюють з організаторами фестивалю екранних мистецтв «Пілігрим», в особі Ігоря Шурпана, а  на цьогорічному конкурсі документалістики зайняти III місце серед аматорів зі своїми відео «Одноденна експедиція до Сколе» і «Хочу додому». Переглянути їх можна подивитись на YouTube- каналі Mistograf.  Крім цього, виступали із лекцією для студентів у двох навчальних закладах Житомира, ділилися досвідом експедиції і розповідали про дослідження міста методами мікроурбанізму і скетчингу (запис доступний на Patreon-акаунті для патронів проєкту).

«На сторінках нашої газети ви не знайдете жодних довідок, окрім почутих фактів на екскурсії та від людей, з якими спілкувались. Ми практично не використовуємо вікіпедійні дані, тільки зібраний урбаністичний досвід і враження, – наголошує пані Тетяна. – Друкуємо власні польові щоденники – це перші враження, думки, малюнки. Після повернення додому проводимо аналіз матеріалу, його можна почитати в постах  на сторінці «Містограф» у Інстаграм і статтях на сайті mistograf.com. Про Житомир стаття  ще в розробці. – Періодичність видання у середньому 2-3 місяці, особливо зараз. Найкоротший зайняв місяць, найдовший – 4. В експедиці збираємо максимально багато матеріалу: пишемо польовий щоденник, малюємо скетчі (великі живописні й маленькі на полях), створюємо маршрутні мапи, записуємо враження від дітей, фотографуємо і знімаємо відео для блогу, пишемо аудіо нотатки, спілкуємося під запис з місцевими, купуємо сувеніри та збираємо артефакти, як то кажуть, під ногами. Постпродакшн повноцінно забирає декілька тижнів роботи: обробка сканів, декілька прогонів редактури текстів, розшифровка інтерв’ю та нотатків, створення макету, вигадування додаткового контенту: кросвордів, наліпок, листівок, ігор. Це суцільний творчий процес, куди ми занурюємось з головою. Тому плануємо тільки зовнішні рамки, але не знаємо, що вийде всередині. За основний креатив і роботу над проєктом відповідаємо ми з чоловіком,  діти працюють точково на локаціях.  Крім цього, регулярно допомагає моя мама з редактурою текстів, а батьки Ярослава – з транспортом і дітьми. Іноді допомагають волонтери – з перекладом на англійську та фактажем».

Спершу «Містограф» не мав спонсорів і замовників на дослідження, адже це було як хобі. Втілювали усе задумане за рахунок коштів, зароблених від інших робочих проєктів. 

«Це був невеселий час локдаунів та післяпологової депресії. Ми розважали себе, як могли», – уточнює подружжя.

З часом акценти змінилися, а війна сконцентрувала чіткість прагнень. Проєкт почав набирати оберів, газетиі  мерч знаходити прихильників, тож створили «Патреон», завдяки чому постійні підписники автоматично отримують унікальний український контент, якому поки що немає аналогів. 

«З’явились постійні помічники в різних містах, що підкидають  креативне «паливо». Це мотивує нас працювати далі, розкачувати цю платформу, створювати нематеріальний фонд. Та поки що половину ми кладемо з власної кишені, – не приховує Ярослав Яковлев. – Міста потребують нас, всіх нас. Займати «диванну» позицію більше не вийде. До повномасштабної війни ми в «Містограф» планували з замовниками поїздки до Полтави і Запоріжжя, адже авторського, крафтового, мальованого продукту все ще недостатньо. Зараз ми оновлюємо свій сайт. Там з’явиться функція «Запросити до себе», адже в дірект у соцмережах постійно приходять запрошення від туристично-інформаційних центрів і пересічних містян приїхати до  них. Так ми потрапили до Борислава: нас запросила організація, провела якісний піший тур, показала нам всілякі міські цікавинки і витрати взяла на себе».

 Юлія Демусь

Previous articleНа Житомирщині лісники допомогли оленятку дістатися до матері
Next articleУ Житомирі відбулася регіональна конференція з безбар’єрності «Безбар’єрна Україна»

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here