«З нами цікаво, інклюзивно та безкоштовно» – таке гасло «Школи жестової мови», яка з 2018 року діє на базі бібліотеки у Житомирі. Долучатися до занять, які нині проходять двічі на тиждень, можуть усі охочі – не залежно від віку чи професії.
Курс Школи розрахований на один рік, а програма передбачає вивчення дактилю – ручної абетки (алфавіту) та основ розмовної жестової мови на початковому рівні, знайомство із особливостями психології та культури нечуючих людей. Заняття на волонтерських засадах проводить викладач Житомирської спеціальної школи-інтернату №2 Сергій Загоруйко.
Зустрічі «Школи жествої мови» проходять в обласній бібліотеці для дітей та юнацтва: щопонеділка о 16.00 за адресою вул. Грушевського, 9, а щочетверга о 16.00 на Пушкінській, 36.
«Здебільшого приходять нові учасники, але є й такі, хто відвідує заняття на постійній основі протягом року і повертаються наступного знову, адже потрібна практика, тобто бути чи намагатися бути у такому середовищі, де можна використовувати засвоєний матеріал. Воно все дуже забувається. Ми завжди раді всім і тим паче нашим випускникам, які з-поміж іншого діляться досвідом про те, яким чином і де вдалося скористатися отриманими у Школі знаннями, – пояснює завідувачка відділу маркетингу та зв’язків із громадськістю Житомирської обласної бібліотеки для дітей і юнацтва Надія Нужда. – Хтось хоче навчитися розуміти друзів чи рідних, підтримувати з ними розмову; для когось це важливо у професійній сфері (вихователі, вчителі, психологи, лікарі, студенти) чи для загального розвитку. У нас дівчата-психологи із управління ДСНС часто ходять, також є студент інституту медсестринства Богдан і його товариш Максим. Ці хлопці – просто гордість класу, так би мовити, молоді та прогресивні люди, якими ми дуже пишаємося. Якось Сергій говорив із ними окремо і вони все вільно перекладали на жестову мову. Загалом, у нас є сталі теми курсу – знайомство, привітання, запитання, їжа, кольори і так далі, але також спілкуємося з учасниками, дослухаємося до їх побажань стосовно того, на що варто звернути увагу, обговорити додатково. Багато корегуємо безпосередньо на заняттях. Тема може повторитися, але ми збагачуємо її новими словами чи от мали досвід вивчення віршів жестовою мовою. Знаєте, наша Школа – це вже свого роду такий клуб друзів, які збираються щоб корисно провести час, вивчити щось нове, стати більш свідомим до того, з чим стикаються у повсякденному житті інші люди. Привітатися, подякувати, запитати про справи чи самопочуття, необхідність допомоги, назвати своє ім’я мовою жестів – це найпростіше, що можна вивчити, але це вже певна увага до теми інклюзії в нашому суспільстві. Насправді у Житомирі є багато тих, для кого мова жестів – це єдиний спосіб комунікації, але вони живуть у певному своєму середовищі. Уявіть, як їм буде приємно побачити і відчувати вашу підтримку».
Пані Надія, яка також відвідує Школу, розповідає, що нещодавно мала нагоду поспілкуватися зі співробітницею одного з навчальних закладів міста, звідки забирала книги. Її попередили, що прибиральниця не чує і лише трішки розмовляє, але завдяки мові жестів вдалося не тільки налагодити контакт, але й отримати велике задоволення від спілкування і того, що обоє могли порозумітися. Більше того, жінка навіть уточнила, що через війну жест «дякую» нечуючі люди стали показувати по-іншому.
Нагадаємо, що в обласній бібліотеці для дітей і юнацтва волонтери БФ «Справжні українці» запустили безкоштовний розмовний клуб «Українська на часі».
Юлія Демусь
