Наприкінці квітня у Львові на чотирьох локаціях проходили вже традиційні Всеукраїнські змагання «Ігри Нескорених» серед діючих військовослужбовців та ветеранів війни, які зазнали на фронті поранень і травм. Понад 200 учасників із різних регіонів країни змагалися у 9 видах програми – пауерліфтинг, веслування на тренажері, стрільба з лука, легка атлетика, велоспорт, плавання, настільний теніс, волейбол сидячи та баскетбол на візках.
Житомирщину представляли 8 спортсменів-ветеранів, які завоювали сім золотих, три срібних і одну бронзову нагороди. Зокрема, «золото» команді приніс 39-річний Сергій Слободянін зі Звягеля і нині він – у числі тих, хто претендує на місце у національній збірній, яка поїде восени на Міжнародні ветеранські змагання «Invictus Game» до Німеччини. Імена 24 учасників мають озвучити наступного місяця.
Чоловік не приховує, саме таку ціль й поставив перед собою, а шлях до цього розпочав ще у 2018-му, коли вперше у соцмережі побачив анонс змагань і вирішив спробувати свої сили.
«Зрозумів, що це для мене, захопився цим і зареєструвався на участь. Паралельно почав інтенсивніше тренуватися. Мій основний вид спорту – веслування на тренажері. На той час у нашому місті не було такого тренажера, тож довелося купувати і займатися самотужки в дома. Попередньо на «YouTube» переглянув різні відео та ознайомився із технікою виконання вправ, – розповідає Слободянін. – Жодних «Ігор Нескорених» з того часу не пропускав, завжди завойовував призові місця. Втім, на цих змаганнях головне не посісти І місце, а довести собі та іншим, що поранення, травми чи бойовий стрес не є перешкодою для нормального життя, занять спортом, реалізації в різних сферах. Є хлопці і дівчата, які на візках, милицях чи протезах і вони не здаються, продовжують працювати над собою, досягати певних успіхів. Це герої, які не підкорились обставинам, не занепали духом і стали прикладом для наслідування».
Військовий шлях Сергія Слободяніна розпочався у 2001 році. Тоді він проходив строкову службу, а також службу за контрактом у 95 бригаді. У 2014-му був мобілізований до 30 бригади на посаду кулеметника. До липня перебував на бойовому чергуванні в Херсонській області, а у подальшому виконував бойові завдання по звільненню територій Шахтарського району на Донеччині. Саме там отримав контузії та поранення. Переніс хірургічні втручання, тривалий час проходив лікування та реабілітацію. Із лав ЗСУ звільнився навесні 2015 року і повернувся до цивільної роботи.
«Найважче далась контузія. Ніколи не думав, що це так впливатиме на моє життя, роботу, відношення до близьких, – веде далі Сергій. – Постійні головні болі, запаморочення, шуми в голові, поганий сон, погіршення уважності, слабкість – це все не давало мені спокою. Не раз втрачав свідомість та потрапляв до лікарні, забирала «швидка» або доставляли знайомі чи близькі. Зазвичай мені проводили інфузійну терапію, робили уколи, давали таблетки. Пару днів лікарняного і знову до звичного життя, але це дуже виснажувало. Спробував знайти вирішення цієї проблеми. Почалися поїздки по лікарнях, обстеження у фахівців, МРТ. Врешті, мені поставили діагноз «Енцефалопатія» головного мозку. Через емоційне навантаження, постійну напруженість на початку 2018-го звільнився з роботи. Відтоді потрохи змінював підхід до всього – почав вести здоровий спосіб життя, відвідувати спортивний зал, «тагяти залізо», хоча й лікарі забороняли. Перший місяць було тяжко, але поступово помічав, що після тренування мені стає краще. З кожним днем я ставав сильнішим та енергійнішим. Я навантажував себе до «сьомого поту», не шкодував себе ні грама і казав, що не здамся. Зроблю себе «міцним горішком», адже не хочу жити й надалі в полоні цих хвороб».
З початком повномасштабного вторгнення російських військ Слободянін добровільно у перші ж дні прийшов до військкомату і був призначений у штат роти охорони РТЦК та СП. Його основні завдання – чергування, супровід та оформлення військовозобов’язаних в бойові та інші частини ЗСУ, спецпідрозділи тощо. Цим займається і нині.
«Все буде Україна! Бажаю всім мирного неба! Українці – це незламна нація. Наш дух нескорених уже відчув весь світ, попереду – лише перемога на усіх фронтах», – констатує військовослужбовець.
Юлія Демусь
«Invictus Games» заснував у 2014 році Принц Гаррі. Тоді ж перші «Ігри Нескорених» провели у Лондоні серед 400 спортсменів з 13 країн. У вересні 2017-го на треті «Ігри» в Торонто вперше завітала команда з України. У 2018 році Австралія стала четвертою країною, яка приймала «Ігри Нескорених», куди приїхали спортсмени з 18 країн, включно з Україною.
«Ігри Нескорених» покликані надавати нові можливості військовослужбовцям та ветеранам, які заплатили високу ціну за відданість своїй країні та її жителям. «Ігри Нескорених» в Україні підтримують військовослужбовців та ветеранів на шляху до фізичного відновлення, психологічної абілітації та соціальної інтеграції, формуючи позитивний світогляд та мотивуючи до занять спортом та особистого зростання. «Ігри Нескорених» мають на меті сприяти розвитку та популяризації спорту як дієвого засобу реабілітації серед поранених бійців, а також спонукати суспільство й державу створювати для цього необхідні умови.
