Home Події Житомирські інженери-хореографи мріють про власну танцювальну студію. ФОТО та ВІДЕО

Житомирські інженери-хореографи мріють про власну танцювальну студію. ФОТО та ВІДЕО

152

Ярослав Ткачук та Артем Кондратьєв за останній рік встигли «засвітитися» на різних концертах та культурних заходах Житомира, стали хореографами та працюють над створенням власного колективу.

Їхні танцювальні постановки дійсно вражають глядачів, тим паче, що в Житомирі не так багато представників вуличних стилів показують свої вміння на головних сценах міста.

У кожного з них був свій шлях до цієї сцени, проте зараз хлопці виступають разом і дивуються, що окрім танців їх і так постійно багато чого поєднувало.

«Ми з Артемом познайомилися, коли я минулого літа вирішив підшукати собі танцювальну студію. Я  чотири роки займався у «Сонечку», але з часом мені все так набридло, що я вирішив обрати кардинально відмінну спеціальність для вступу після 11 класу, – ділиться Ярослав Ткачук. – Цьогоріч закінчую Житомирський державний технологічний університет. За спеціальністю – інженер, але зараз розумію, що моє – це танці. Жалію трохи про свій вибір, адже міг би навчатися на хореографа з самого початку.

Також закінчив воєнну кафедру, проте поки весь свій час приділяю танцям і вважаю, що, можливо, в майбутньому мені й знадобляться здобуті знання. Мої рідні по-різному ставляться до мого захоплення танцями, тож навчання в ЖДТУ вони сприймають значно серйозніше. Для мене інженерія – страховка на випадок, якщо з танцями не складеться».

Незважаючи на те, що вперше розговорилися хлопці саме у танцювальній майстерні «Тур де Форс», вони навчалися в одній школі і навіть обрали однакові спеціальності у ЖДТУ з різницею в рік.

Втім, саме танці їх обєднали і тепер Артем та Ярослав постійно у творчих пошуках – підбирають музику для виступів, тренують своїх учнів у тій же майстерні, куди прийшли рік тому і вже стали хореографами, відточують танцювальні рухи та підшуковують учасників у свій колектив, бо поки змушені виступати дуетно.

«Насправді ми з Яриком до зустрічі танцювали кожен у своєму стилі – хіп-хоп та контемп. Навчання зараз проводимо за цими ж напрямками. Мені вдалося перетягнути його до себе у хіп-хоп, але я також навчаюся деяким елементам у нього. Відвідуємо заняття одне одного, підказуємо, радимося, – доповнює колегу Артем Кондратьєв. – Поки стартували вдвох, але не проти, аби до нас приєднався ще хтось. Більше того, ми навіть робили спробу набрати хлопців: після «Майдансу» до нас ходило кілька «народників», але всі якось відсіялися поступово. Відверто кажучи, всі звикли, що танці – це дівчаче. В Житомирі з цим взагалі проблеми, бо хлопці або в народних колективах, або у спортзалах чи спортивних секціях.

По інших містах ситуація краща, а тут якась танцювальна монополія. Разом з тим, мало хто наважується виступати відкрито. Є багато танцювальних студій, вихованці яких займаються «для себе», є колективи, які танцюють вуличні танці, але суто у своїй тусовці. Наразі в місті не сформувалася танцювальна культура, а ми хотіли б якось на це вплинути. Звичайно, для цього потрібні певні ресурси.

Замало просто гарно танцювати, треба вчитися бути танцівником і хореографом одночасно, відвідувати майстер-класи й танцювальні табори, різні талант-шоу, спілкуватися з іншими танцівниками, пробувати себе в різних стилях, працювати по кілька годин на день.

Я вже встиг побувати на майстер-класах таких хореографів як Henry Link (USA, NY), Pacman (USA, TX), Bam Martin (USA, LA), Денис Стульніков, Ozone, Андрій Онопрієнко, Acid, Tolu.

Ярослав встиг повчитися у  Tolu, Ані Єдинак, Acid, Vanilla. До нас приїздили гості і дивувалися, що більшість житомирських танцювальних шкіл, де навчають сучасним танцям знаходяться у підвальних приміщеннях.

Ми такі собі «діти підземелля», тому хотілося,щоб була хоч би у цьому плані якась підтримка. Одна справа мати талант і бажання, але навіть щоб обєднати таких людей доводиться чимало викладати за оренду приміщення для репетицій».

У контексті сказаного співрозмовники не приховують, що не проти і самі створити власну танцювальну студію в майбутньому і наполегливо працюють над цим. Поки їх виступи можна побачити на різних конкурсах краси, концертах, благодійних акція та навіть корпоративах чи університетських святах. 

«За гроші, які я отримую від виступів знімаємо разом з моєю дівчиною житло. Частина йде на ті ж самі танці. Знаю, що Артем свої заощадження витрачає на майстер-класи відомих хореографів. До речі, саме в «Тур де Форс» познайомився з дівчиною – були в одній групі і нас поставили в парі на контемп, – зізнається Ярослав. –  Після двох місяців спілкування почали зустрічатися, а зараз живемо разом. Вона відійшла від танців і працює бухгалтером, а я продовжує реалізовувати себе у цій сфері.

Пробували з Артемом свої сили на «Танцюють всі»: я увійшов у 100 кращих, а потім мене запрошували взяти участь у постановці номеру учасника «Х-фактору».

Такі шоу – це піар для самого учасника і якщо тебе помічають, то потім запрошують десь ще виступити, навіть якщо ти не став фіналістом. Але для цього треба вчитися, удосконалювати себе, не шкодуючи часу й сил, тоді буде толк».

Доповнюючи Ярослава, Артем підкреслює свої серйозні наміри щодо танців і саме в цій сфері хоче реалізуватися.

«Робота має бути наповнена життям, а не життя роботою. Для мене танці – це життя. Мрію попрацювати за кордоном, там це все на вищому рівні і ставлення до танців інше. Не відмовився і від танцювальних контрактів, але зараз йдемо до нашої мети спільно», – підсумовує Артем Кондратьєв.

Юлія ДЕМУСЬ

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here