В актовій залі Житомирської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олега Ольжича, 5 червня о 17.00, відбудеться вечір пам’яті видатного українського письменника Євгена Концевича, передає «20 хвилин».
Концевич Євген Васильович народився 5 червня 1935 року в с.Млинище Житомирського р-ну Житомирської обл.
Рятуючись від голоду, в 1947 році родина Концевичів перебралася в Житомир. Батько, завісивши вікна, таємно підробляв на швейній машинці, за що його переслідували як «приватного підприємця» – син запам’ятав обшук 1949 року. На собі відчув і презирство «городських» російськомовних ровесників до своєї «сільської» мови. Це і був ґрунт для формування національної свідомости.
1952 року 9-класник Євген, пірнувши в річку, зламав хребет. З тих пір він не ходив, інвалід першої групи. Ціною неймовірних зусиль юнак тримався за життя і знайшов у ньому своє місце.
Він не мріяв стати письменником. Але доля звела його з Васильком Хомичевським – сином блискучого перекладача античної літератури Бориса Тена, з братами Валерієм і Анатолієм Шевчуками,– і перед ним відкрився неозорий світ словесности. Євген пробує писати. Його оповідання публікувалися в ґазеті «Літературна Україна», у журналах «Вітчизна», «Дніпро», «Україна» та ін.
1963–65 навчався на заочному відділенні Житомирського педінституту. Після виходу в 1964 збірки оповідань «Дві криниці» прийнятий до Спілки письменників України.
Місцеві партчиновники хотіли було створити з Концевича такого собі місцевого «Павку Корчагіна».
До нього почали ходити піонери й пенсіонери. Сама секретар обкому КПУ з ідеології О. Чорнобривцева аґітувала його вступати в партію. Він відмовився, бо жива його душа тягнулася до людей іншого спрямування.
До Житомира, на Другий Шевченківський провулок, 12, приїздили люди, яких пізніше назвали шістдесятниками.
Житомирська письменницька організація на чолі з Володимиром Канівцем двічі намагалася виключити Євгена Концевича з членів Спілки письменників, але партійні боси згори осмикнули: «Не робіть із нього великомученика». Концевича перестали публікувати. Він був щільно обставлений стукачами.
Обструкція тривала до середини 80-х. 1985 вийшла друга збірка оповідань Євгена Концевича «Ідучи вулицею». Виходили книги перекладів з польської та російської мов.
Є. Концевич з оптимізмом вітав національне відродження кінця 80-х – початку 90-х.
Будучи поза політичними організаціями, він, то більше, мав великий вплив на національно-культурне, літературне, політичне життя в Житомирі, на духовне відродження України.
Помер письменник21 липня 2010 року.
