Головна Здоров'я Знання, що рятують життя: у Житомирі проводять інструктажі з першої допомоги у...

Знання, що рятують життя: у Житомирі проводять інструктажі з першої допомоги у війну

738
0

«Треба навчати людей, як поводитися у військовий час, дати орієнтири, які б могли заспокоїти і показати, що вони можуть контролювати ситуацію та знають, що і як робити», – з такими думками свою волонтерську діяльність після 24 лютого активізувала житомирянка Ксенія Лавріна. 

Протягом кількох місяців вона  влаштовувала у Житомирі різноманітні заходи, під час яких ділилася своїм практичним досвідом та інформацією про те, як надавати допомогу постраждалим під час війни. 

Читайте також: Бойова аптечка: інструкція, як користуватися – від військового медика Ватсона. ВІДЕО

Нині подібні зустрічі – тренінги у співорганізації з Ксенією Лавріною та Житомирським медичним інститутом проводять у Житомирській обласній бібліотеці для юнацтва. Відвідати їх можуть усі охочі – дорослі, молодь та підлітки, отримують почергово важливу інформацію із різних тем.  Тривалість – півтори-дві години. Наступний заплановано провести 27 жовтня, старт о 14.00.

«Мені пощастило, що до нас долучилися колеги із Житомирського медичного інституту. Вони принесли різні наочності та допомогли проводити тренінг. Інструктаж має вести дипломований інструктор, я таким не є. Представники медінституту мають навчально- тренінговий центр, є сертифікованими інструкторами, і мають право проводити навчання, тому медичну частину  віддаю їм. Лише коригую те, що стосується безпосередньо військової медицини, ділюся власним досвідом і знаннями, адже маю медичну освіту  й сертифікати проходження різноманітних медичних курсів, закінчила військово-медичну кафедру. За час війни  довилося багато практикувати і навчати інших, – розповідає волонтерка. – Пояснюю, що у цивільному порядку це ось так, а у військовому – робиться таким чином, чим вони різняться, що можна і не можна, даю різні лайфхаки по медичній допомозі: як швидше запам’ятати, легше реалізувати. Можу навчити, бо я знаю як, евакуювати поранених із «червоної» зони, як трансформувати, як працювати в умовах обстрілів, але людям у Житомирі воно, дуже сподіваюся, не знадобиться.  Що треба знати людині в місті? Особлива тема – ведення бою в місті. Це зовсім інша тактика і поведінка людей в цей час. Треба розуміти як організувати бомбосховище і людей там, призначити відповідальних, знати які зони бомбосховищ мають бути, як заходити у бомбосховище, коли йдуть бойові дії, а не просто обстріли. Крім цього, розповідаю про  дії у випадку, коли ви знайшли поранену чи мертву людину, а зв’язок відсутній, навколо лунають вибухи, як маркувати поранених.  Моя основна задача, тобто те, що хочу донести присутнім на тренінгах, – треба у першу чергу думати про власну безпеку. Коли вони беруться когось рятувати, здебільшого забувають про себе взагалі, замість одного пораненого, маємо два. Необхідно навчити контролювати свої емоції, усвідомлювати наслідки. Якщо вони знають протокол дій, то  будуть його виконувати.  Важливо натренувати людей так, щоб це відклалося у підсвідомості. Треба оцінити свій стан, потім ситуацію навколо, чи дійсно ти можеш надати допомогу іншому, чи  обов’язково це робити або ж маєш вибір. До речі, вибір у нас є завжди, адже на законодавчому рівні ми не зобов’язані надавати допомогу людині, яка знаходиться у надзвичайній ситуації. Але, якщо ми вже  робимо такий вибір, то й на законодавчому рівні беремо на себе відповідальність за життя цієї людини. На жаль, не всі це знають».

Намагаючись допомогти у місті, додає Лавріна, люди втрачають концентрацію і забувають, що зазвичай вони не одні і поряд є інші, яким можна делегувати частину задач. Не треба робити все самостійно, а забезпечувати координацію дій оточуючих.  Хтось викликає швидку і повідомляє про стан постраждалого, хтось допомагає робити серцево-легеневу реанімацію відповідно до рекомендацій. 

«Треба загалом розуміти, чи потрібен масаж серця. Багато хто знає, що їм не можна дихати ні в ніс, ні в рот, бо можна інфікуватися. Для цього краще мати при собі звичайну маску-клапан, яка продається в аптеці. Вона не дуже дорога та одноразова, але це фільтр, який убезпечує вас, – пояснює далі Ксенія Лавріна. – Не можна торкатися ран, якщо немає одноразових рукавичок, бо так само можна інфікувати себе гепатитом В, СНІДом. Маска і рукавички займають мало місця, їх можна носити в кишені, у сумочці. Якщо кожен знатиме і матиме такі елементарні речі, до вони автоматично отримують ще одну можливість убезпечити себе, а також якісно надати медичну допомогу іншому. Найчастіші поранення, які можуть бути під час авіаудару, – осколкові поранення, рвані рани й опіки. Люди мають знати, що робити з ними. Ось про це на тренінгах ми розповідаємо у першу чергу. Це так само важливо, як вміти користуватися турнікетами, джгутами. Якщо людина тренувалася і знає як це працює, то, при їх відсутності, зможе компенсувати іншими підручними засобами (пояс, шнурки) і розуміє як це зробити технічно. Після кожного тренінга закликаю учасників не лише самим опановувати ці всі правила, але й пропонувати друзям, рідним, керівництву й колегам на роботі також навчатися. Добре, коли це вмієш ти і можеш бути спокійним, але відчуватимеш себе у більшій безпеці лише тоді, коли знатимеш, що поряд є люди, які знають і вміють тобі допомогти».  

Юлія Демусь

фото Житомирська обласна бібліотека для юнацтва

ЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here