«Кому Кота» – це волонтерська ініціатива, яку кілька років тому започаткувала та реалізовує житомирянка Олександра Шмідт. Лише за період війни їй вдалося врятувати і прилаштувати в нові родини до сотні покинутих песиків і котиків різного віку та порід. Тварин знаходить у лісі за Житомиром в напрямку Коростишева. Туди навідувалася після роботи чи не щодня протягом останніх місяців і завжди поверталася не з пустими руками. Забирає на перетримку в свою квартиру. Під ці потреби з нареченим виділили окрему кімнату, яка планувалася як дитяча, але, зважаючи на ситуацію в країні, поки з цим питанням не поспішають.
«Ми беремо рюкзаки, ліхтарики, корм, додаткове обладнання та устаткування для відлову тварин, переноски, заспокійливі, заправляємо свій старенький «Жигуль» і їдемо в ліс. Буває, що плануємо забрати котиків, але зустрічаємо залишених собак і їх теж уже покинути не можемо. Я особисто песиків боюся дуже, та тут очі бояться, а руки роблять. Завжди знаходимо спосіб і можливість врятувати кожного, – наголошує житомирянка. – Якщо потрібно, навіть багаття паливо. Інколи доводиться бродити по кілька годин, бо тварини не йдуть на контакт, вони налякані, дезорієнтовані, але не здаємося поки не досягнемо мети. Хтось в таких умовах може прожити тиждень, місяць, а для когось ці кілька годин чи ніч можуть стати вирішальними».
У картонних коробках, прив’язаних до дерев, з повідками, холодних та голодних тварин, яких господарі залишили на відверту смерть, волонтерка забирає додому, відігріває, годує. Коли вони трохи відійдуть та адаптуються, везе на огляд до ветеринара, аби визначити стать, вік, наявність чи відсутність травм, хвороб, необхідність проведення профілактичних та лікувальних заходів. До кожної тваринки – індивідуальний підхід та особливий догляд, а далі – ретельний пошук родини. Якщо тривалий час ніхто не відгукується, каже Олександра, лишає тварину собі. Її принцип – нехай буде на одного котика більше в оселі, але так само одним менше буде й на вулиці.
Наразі волонтерка не виключає, що так завершиться їхня історія порятунку 8-річного кота Марка, якого господарі зрадили двічі. Спершу виїхали в Польщу, а він під сусідським наглядом проживав у приватному будинку, а коли одного дня загубився, шукати його ніхто не став. У лісі на холоді провів кілька місяців і буквально уже був на межі життя і смерті. Стомленого та занедбаного Марка і знайшла Олександра та навіть звернулася до попередніх господарів. Ті спершу виявили бажання забрати його, та коли дізналися, що після пережитого кіт потребує особливого догляду, спеціальний лікувальний корм, перестали виходити на зв’язок з волонтерами.
«Це просто золотий кіт. Слухняний, дисциплінований. Я думала, що першу ніч в нас просто не переживе, але він справжній боєць. Була впевнена, що такого мають забрати одразу. Ми його відмили, полікували, виходили і тепер це білий пухнастий котик. А очі в нього, як наш прапор, – жовті з блакитним, – розповідає Олександра Шмідт. – Зазвичай краще і швидше розбирають маленьких кошенят, породистих собак, але загалом беруть і маленьких, і великих, і безпородних. Я підтримую зв’язок із господарями. Деякі з тих чи інших причин можуть повернути тварини і тоді ми знову шукаємо родину. Все ж такий варіант, коли повторно звертаються до волонтерів, значно кращий, ніж якби вони просто викинули на вулицю чи в ліс. Якщо хтось взяв кошеня чи цуцика, то у визначений час я пропоную завести їх у клініку на кастрацію чи стерилізацію. У цьому плані усі маємо бути свідомими та відповідальними».
Усі витрати на розхідні матеріали – рукавички, бахіли, шприци, наповнювачі, шампуні, бензин для авто, а також придбання кормів, оплату ветеринарних послуг Олександра бере на себе. Фінансово допомагають підписники сторінок «Кому Кота» та небайдужі до справи. У соцмережах публікує дописи про свою діяльність, ділиться історіями підопічних і завдяки цьому у тому числі вдається знаходити їм люблячих господарів.
Юлія Демусь
