«Потрібно було йти по прямій, а він звернув наліво», – так жартували користувачі соцмереж під дописом про пошук безрогого барана, який за кілька днів подолав відстань від містечка Баранівка до Романова на Житомирщині. За його долю переживали сотні людей – ділилися здогадками.
Тварина втекла від нового господаря. Той тримає отару овець та іншу живність (кози, корови, коні), а баранця позичив на деякий час у його власниці із сусідньої Ольшанки – обмінялися.
У пошуках взялася допомагати його сусідка – Юлія Ілінська. Свого часу вона також мала подібний досвід – гуртом успішно знайшли і повернули її кабанчика. Тож нинішню історію вже переповідала з гумором, відзначаючи, що пора відкривати власне «Бюро пошуку свійських тварин».
Саме вона і виклала допис в групі «Місто Баранівка» з детальним описом барана – білий, нестрижений, безрогий, розміром з вівчарку.
Користувачі у коментарях ділилися своїми думками, куди жвін подався. Серед варіантів навіть було запропоновано поширити інформацію у житомирських групах, адже він міг дістатися і до обласного центру. Згодом повідомили, що одинокого баранця, який крокував узбіччям в районі Залужного в сторону Романова помітили учасники дорожнього руху.
«У того баранчика дуже гарна господинька, котра і серце і душу вкладає в своїх підопічних. Напевне, скучив і вирішив повернутися до рідної домівки в Ольшанку, але трішки збився з дорогою. Потрібно було йти по прямій, а звернув наліво», – зауважила Валентина Добровольська Алексюк.
Ще через деякий час, додали публікацію (від 17 серпня) із спільноти «Підслухано в Романівському районі», де місцеві жителі шукали власника тварини, яка створює аварійну ситуацію в центрі містечка. Втім, поки увесь Фейсбук шукав барана, він встиг пожити декілька днів ще й в обійсті у Романові.
«Наш баран гуляв центром міста і від одного автомобіля унюхав запах овець. Попрямував за транспортним засобом аж до кінцевої зупинки. Виявилося, що у цього водія вдома також були вівці, тож баран не помилився, – додає Юлія Ілінська. – Тварину він прихистив у себе і все чекав, аби знайшовся господар. Мені його сусідка розповідала, що жартома говорила, аби зробити шашлик, та чоловік наполягав на своєму – потрібно дочекатися, коли за бараном приїде господар і забере. За кілька днів так і сталося, сторонам вдалося зв’язатися, а барана забрали і відвезли власниці в Ольшанку. За свою чесність і добрий вчинок чоловік з Романова відмовився приймати будь-яку нагороду, хіба вдалося трохи віддячити йому медом».
Юлія Демусь
