Житомирянин Владислав Чепель у спорт прийшов шість років тому, а нині завойовує найвищі нагороди на змаганнях й турнірах з джиу-джитсу, займається тренерською діяльністю. Він – цілеспрямований та наполегливий, відповідально ставиться до своєї справи. Каже, що в умовах війни важко щось планувати, але одне знає точно – його головні перемоги ще попереду.

У  Житомирській обласній федерації джиу-джитсу особливо пишаються досягненнями спортсмена. Зокрема, два роки поспіль він стає кращим у абсолютній ваговій категорії на «TMS UKRAINIAN CUP KYIV». Крім цього, в 2021-му, виступаючи у складі збірної на турнірі «W2W» за участю представників із 5 країн, у фінальних поєдинках Влад переміг суперників із Польщі та Казахстану. Завдяки цьому команда України вийшла на ІІІ призове місце.  

«Вперше у зал я прийшов у 10-класі. Як і багато хлопців в такому віці, хотів фізично розвиватися та навчитися новому. Дізнався про заняття, які проходили в ДЮСШ № 2. На той час нас тренував Вадим Голуб. Саме він і заклав у мене багато чого, за що йому дуже вдячний, – відзначає 22-річний Владислав Чепель. – Спершу поєднував спорт із навчанням у школі, а після її закінчення вступив на денну форму в ДУ «Житомирська політехніка», спеціальність «Програмування», а також паралельно на заочній формі ще здобуваю освіту юриста в Національній академії внутрішніх справ, працюю в команді мережі кав’ярень міста.

Згодом Вадим Юрійович перестав нас тренувати і за певний період часу змінилось ще три тренера. Великим поштовхом для мене стали дебютні змагання. Вони хоч і були такі невеличкі та локальні, але тоді я відчув ці переживання та дух суперництва. Власне, першу сутичку я програв, але не сильно переймався цим і продовжив тренуватися далі, брав участь у різних змаганнях з панкратіону, самбо, греплінгу. Займав призові місця, але тоді спортсменів у категоріях  було не дуже багато. В один момент до нас прийшов тренер Андрій Коробков, який і познайомив мене з джиу-джитсу. Цей вид спорту був схожий на наш, та  водночас геть інший. Коротко кажучи, це «розумна боротьба». Ти прораховуєш все до тонкощів, вивчаєш можливості свого тіла та виграєш у супротивника не за рахунок м’язів та сили, а через інші аспекти – баланс, техніка, особистий стиль боротьби, в якому себе знайшов. Це адаптивний та компромісний вид спорту, де є чітке розділення на пояси залежно від твоїх вмінь. Джиу-джитсу вивчає всі тонкощі боротьби в партері, тож різноманітність прийомів тут просто зашкалює».

Наразі спортсмен тренується щодня, по можливості відвідує спортзал. Готуючись до турнірів, викладається на повну, додає біг та відмовляється від солодкого. Дієти дотримується лише тоді, коли потрібно скинути вагу.

З власного досвіду зауважує, будь-яким видом спорту і джиу-джитсу зокрема, краще починати займатися з дитинства чи у підлітковому віці. Тоді легше адаптуватись. Втім, знає таких, хто тренуватися почав  лише після 30 і показує гарний результат. 

Майже рік тому Владислав спробував свої сили у ролі тренера, зараз у нього займається одна група дорослих. На тренуваннях панує чудова атмосфера, всі спілкуються один з одним – тренеру вдалося створити дружню команду. Каже, що перш за все намагається максимально зрозуміло демонструвати техніки та знайомити з особливостями джиу-джитсу. Від кожного хоче бачити відповідальне ставлення до тренувань і мотивує власним прикладом.   

«Джиу-джитсу – це люди, яких  зустрів в залі та на змаганнях, з якими маю спільні інтереси, підтримую дружні стосунки. Це все приносять мені купу емоцій. В Україні я виступав на різних змаганнях та чемпіонатах. Найбільшу увагу приділяю змаганням європейського рівня від ліги TMS. Якщо на них спортсмен посів призове місце, то він може брати участь в абсолютній ваговій категорії, тобто ти борешся лише з призерами без вагового обмеження. На двох крайніх турнірах  виграв дві абсолютні категорї поспіль. За кордоном виступав лише раз. Великою командою ми їздили на чемпіонат в Чехію. Хоч і зайняв тоді ІІІ місце, але для мене це був неймовірний досвід і гарно проведений час з командою. Після війни обов’язково поїдемо  ще кудись виступати за кордон, – переконує спортсмен. – Найвищим досягненням поки вважаю свій виступ за збірну України з джиу-джитсу. Це були командні змагання, ми  здобули ІІІ місце, але тоді я заявив про себе в нашому ком’юніті. Провів чотири сутички, три з яких виграв та одна – нічия. Це був мій вечір, таким щасливим, як тоді, не був ще ніколи. Загалом, спорт подарував мені неймовірну кількість нових знайомств, зробив  більш дисциплінованим, розвинув лідерські якості в процесі здорового суперництва. Оскільки я вибрав джиу-джутсу та приділяю йому свій час і вкладаю багато сил, то хочу бути найкращим. Якщо  взявся за це, то маю показати усім, що я дійсно найкращий, що не просто так потрапив  у збірну України та вже два рази підряд виграв абсолютну вагову категорію. Заради цього я шість років працював у залі. Не можу сказати, що спорт необхідний кожному, але це один із інструментів для самореалізації. Так само це може бути малювання, уроки гри на скрипці або щось інше. Головне знайти себе, цікавитись чимось,  крім навчання та роботи». 

Юлія Демусь 

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here