Home Люди “Янгол-Україна”: малюнки 9-річної Валерії Рикун з Житомира прикрасили благодійні листівки. ФОТО

“Янгол-Україна”: малюнки 9-річної Валерії Рикун з Житомира прикрасили благодійні листівки. ФОТО

3127

У річницю повномасштабної війни в Києві презентували виставку дитячих малюнків «Віримо у Перемогу».  Побачити  її можна  до 10 березня у просторі «Зеленка» за адресою вул. Ярославів Вал, 11/1. 

Серед 30 представлених робіт – дві авторства 9-річної житомирянки Валерії Рикун. Вони були створені у квітні минулого року, коли дівчинка через війну разом із родиною була змушена залишити рідне місто і виїхати за кордон.

«Янгол-Україна» та «Добро завжди перемагає» – саме такі назви мають малюнки Валерії, виконані у патріотичних кольорах і відібрані організаторами для друку на благодійних листівках.  Вирізняються своєю легкістю, простотою і водночас магічною силою, з вірою у диво та у перемогу України. На такі образи та сюжети житомирянку надихнула творчість художниці Аліни Далініної, заняття у якої відвідувала, а також розповіді про Гаррі Поттера.

На участь в проєкті «Віримо у Перемогу» малюнки  відправила мама – Тамара Рикун. Розповідає, що малювати донька почала у 7 років. Між тим відвідувала спортивну секцію з плавання, брала участь в турнірах, займалася художньою гімнастикою.

Коли почалося повномасштабне вторгнення російських військ, разом із мамою та молодшою сестричкою спершу виїхали на 10 днів у Львів. Аби якось відволіктися, Валерія малювала. Ці малюнки розміщували на шибках, заклеєних скотчем вікон. Згодом усі на кілька місяців перебралися в Польщу, звідки всіляко підтримували співвітчизників та захисників. Зокрема, виходили на інформаційні акції, плакати і написи для  яких дівчинка теж готувала самостійно. Вже після повернення в Житомир, Лєра   разом із однокласниками з ліцею №5  збирали допомогу для захисників на фронт, у тому числі передала кілька своїх патріотичних малюнків.  

«У 2 класі Лєра вперше пішла на гурток малювання, який відкрила викладачка дитсадка №53 Леся Богданівна. Власне, вона і стала першою вчителькою доньки. Вони малювали гуашшю на папері. На гурток Лєра проходила майже увесь навчальний рік, а влітку ми випадково потрапили на майстер-клас з живопису олійними фарбами.  Після нього донька сказала, що й надалі хоче малювати саме такими фарбами і попросила записати в художню студію. Так ми знайшли студію Аліни Далініної і вже з 3 класу Валерія малювала там.   Це були картини на полотні олійними фарбами – пейзажі, тварини, квіти. Справжні дитячі роботи – веселі, щасливі. Ходила у студію раз на тиждень у вихідні,   – пригадує Тамара Рикун. – Через війну ми евакуювалися з Житомира і вже тоді донька почала малювати підручними засобами – олівцями, маркерами. Це були кардинально інші малюнки – на тему війни, нашої перемоги. У березні виїхали у Польщу і до серпня жили у Варшаві. У квітні Лєра пішла в місцеву школу. Їй було складно, адже сумувала за домом, рідними, особливо за татом, за шкільними друзями. Продовжувала часто малювати, але ці роботи були тривожні, сумні. Це навіть стало приводом для особистої зустрічі із керівництвом школи, які цікавились, чому все так. Втім, пояснення було однозначне і зрозуміле – в нашій країні війна, Лєра переживає, вона хоче додому. Коли у школі потім проходила виставка, то два малюнки доньки теж  включили до експозиції. Про ініціативу «Віримо у Перемогу» я дізналася випадково з телеграм-каналу доктора Комаровського. Там йшлося про те, що це збір дитячих малюнків, які надрукують на листівках і календарях та відправлятимуть військовим на передову і в госпіталі. Сфотографувала 5-6 більш-менш позитивних малюнки доньки  і надіслала в групу. Зі мною одразу сконтактували і повідомили, що візьмуть дві роботи, тож необхідно ще надати додаткову інформацію дитини, назву малюнків».

Листівки із малюнками представляють і продають не лише в Україні, а й під час благодійних заходів у Грузії та Латвії. Всі виручені кошти направляють у  вітчизняні лікувальні установи, де надають медичну допомогу дітям, постраждалим від обстрілів та наслідків війни. Цим також займалися українки, які проживають за кордоном. Усю детальну інформацію, анонси та звіти проєкту «Віримо у Перемогу» публікують у телеграмі.

Для юної художниці з Житомира звістка про те, що її малюнки не лише тішать воїнів, які перебувають на позиціях чи проходять лікування, але й допомагають збирати кошти на лікування однолітків, була дуже приємною. Вона пишалася собою і раділа, що у такий спосіб, навіть далеко від дому, може допомагати своїй країні і робити маленький внесок у перемогу.

«У плані волонтерства Валерія дуже активна і підтримує всі акції, які оголошують в ліцеї – збір теплих речей, матеріалів для окопних свічок, ниток для в’язання шкарпеток,  пластикових кришечок, продуктів. Це чи не щотижня, при чому долучається вся родина. На заняттях з арт-технологій разом із вчителькою роблять заготовки до окопних свічок. Діти активно беруть участь і розуміють, що і для кого вони роблять. Малюють малюнки і донька у цьому плані завжди перша. Щоправда, її роботи вже більш позитивні. З вересня вона відновила заняття у художній студії, але у Надії Бойко, оскільки її попередні вчителі за кордоном. Тепер малює акрилом, – продовжує Тамара Рикун. – Лєра говорить, що їй однаково подобається малювати акрилом та олійними фарбами, а ще захоплює скетчинг – малювання маркерами. Це більш таке сучасне мистецтво, в якому вона розвивається. Донька знову ходить на акробатику, планує відновити тренування з плавання.  Окрім малювання, має ще одне хобі – робить драконів з картону. Результатами ділиться на своїй сторінці у мережі Тік-Ток. Свої малюнки викладає на   lera.artua в інстаграмі».

За словами 9-річної Валерії Рикун, малювання втішає її у складних ситуаціях. З допомогою пензля може висловити усі свої думки, переживання, емоції. Мріє, аби Україна якомога швидше перемогла, хоче завести кота і стати художницею, а одразу після завершення війни – поїхати з родиною на море.

Юлія Демусь

Благодійний проект «Віримо у Перемогу» збирає малюнки українських дітей про війну та мир. Мова дитячого малюнка найпотужніша, вона не може залишити байдужими — вона йде до самого серця. Ці малюнки – відображення української реальності, де жах війни живе поруч із добротою, любов’ю і надією. Ми хочемо підтримати воїнів — тих, хто пішов боронити Україну, вимушено залишивши рідних та близьких. Наші волонтери допомагають розповсюджувати листівки та календарики з малюнками у шпиталях та на фронті. Також ми продаємо наші листівки та значки у Грузії та Латвії, а всі виручені кошти перераховуємо постраждалим українським дітям. «Віримо у Перемогу» для наших дітей — це можливість висловити свої почуття, безпечно зустрітися зі своїми страхами та горем, мріяти і вірити у найскорішу перемогу. Для батьків — це можливість відчути причетність і зробити свій внесок у велику спільну справу. Ми віримо в те, що не буває маленьких зусиль і не буває маленьких перемог!

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here