«Калімба – старовинний і популярний африканський язичковий щипковий музичний інструмент. Здебільшого використовується для акомпанементу як професійними, так і народними музикантами. Це досить віртуозний інструмент, на ньому можна грати акордами. Великі калімби створюють неповторний низький гул, маленькі видають абсолютно прозоре, крихке звучання, схоже на звучання музичної скриньки. Їх виготовляють з деревини пальми рафії, бамбуку та інші рослинних матеріалів. Такі інструменти стали відомим за межами Африки лише 50 років тому, до того часу ніхто не виготовляв їх і не грав на них на інших континентах», – таку інформацію з описом інструменту можна знайти у мережі.
Житомирянин Юрій Прилипко – один із тих, хто створює калімби.
Майстерню облаштував на балконі, там є робоче місце і верстат. Хлопець не має музичної освіти, але завдяки відео на YouTube навчився грати на калімбі та переконує, що з цим зможе впоратися кожен. Вистачить і одного вечора. Головне – усамітнитися, налаштуватися, взяти в руки інструмент і почати вивчати його, зрозуміти, що довші язички видають низький звук, коротші – високий, розібратися із розташуванням нот (вони йдуть зигзагом). На язичках зображені ноти – від До до Сі, а також цифри, що допомагають новачкам в освоєнні мелодій. В інтернеті можна знайти табулатуру або ж долучитися до чатів, таких в Україні багато, де діляться досвідом і напрацюваннями щодо музикування на калімбах.
Наразі Юрію – 18 років. Він навчається в ЖТФК КНУБА, обрав спеціальність «Лісове господарство», у рамках дисциплін вивчає технології обробки деревини та технологію ведення підприємств з деревообробки. Якось, переглядаючи тематичні ролики, натрапив на відео японця, де він якраз виготовляв калімби. Користуючись його порадами і рекомендаціями, за кілька спроб хлопцю вдалося зробити свою першу калімбу: зумів добре витримати і обробити деревину, аби правильно резонувала.
«Ідея зробити інструмент самостійно з’явилася після того, як дізнався, що в Україні не так багато майстерень з їх виготовлення, а чекати з Китаю – довго, тому взяв у руки пилу, стамеску і почав робити деку, – пояснює Юрій Прилипко. – Працюю з різними породами – дуб, вільха, ясен. Приміром, вільха, порівняно з дубом, має більш ніжніше звучання. Деревину купую в лісничого. Це ті дерева, які зрізаються безпосередньо для того, щоб не відбирали світло і вологу в сусідніх, тим самим вбиваючи їх. Калімбу можна використовувати по-різному: грати на фоні у невеличкій компанії друзів, створюючи особливий вайб, грати дитинці, аби спокійно засинала, можна медитувати та «сконектитись» з калімбою і її вібраціями, що дуже заспокоює нервову систему. Для масових подій і великих майданчиків калімба не підходить. Хіба, якщо встановлювати на неї звукознімач та підключати до аудіосистеми (аудіокарток та колонок)».
Калімба складається з резонатора у вигляді скриньки (має різну форму). До неї прикріплені від 4 до 30 язичків з тростини, бамбуку або металу, які і є джерелом звуків. Одним кінцем вони прикріплені до корпусу, а інший може вільно вібрувати. На інструменті грають двома руками. Звук видобувається або великими пальцями обох рук (рухом зверху вниз) або вказівними (від низу до верху). Часом калімбу називають пальчиком піаніно, хоча Юрій каже, що йому більше схоже на гітару – струни віддають свою вібрацію в корпус (верхню деку), далі вони проникають всередину і виходять через отвір для резонансу, а деревина, що використовується в калімбах і гітарах надає сили цьому резонансу, підлаштовуючи його під себе.
«Бувають калімби з різною кількістю язичків і від цього залежить і їх розмір. Знаю, що у Німеччині є фірма, яка робить каліби більш схожі на брелоки: там лише 5 язичків. Водночас, 17 та 21 язичків – це така база, щоб можна було грати різні мелодії та кавери, а звучання було мелодійним. Я виготовляю повнотілі калімби (без отвору, хоча такі й робити легше, адже потрібно менше ручної роботи), бо вони довговічніші. Калімби з отвором можуть розклеїтися від надмірної вологи чи перепаду температур, якщо винести кілька разів з дому на двір. У мене одна така вже лежить. Зараз працюю над виконанням двох замовлень – калімби на 11 язичків, але чекаю метал для них. В наявності маю два готових інструменти, та один вже заброньований, – продовжує житомирянин. – Сам процес виготовлення інструмента включає кілька основних етапів: атмосферне сушіння деревини впродовж певного часу (2-8 тижнів, залежно від породи), далі ручним інструментом або верстатом задаються основні розміри (або ламелі товщиною 3-4 мм для калімб з отвором, або 20-25 мм для повнотілих), після чого обробка в чистовий розмір (задання основної форми), за цим йде чи склейка, чи обробка кутів (обробку можна робити фрезером, але я використовую крупний шліфер та стамеску), потім технологічна витримка ( тиждень, щоб деревина «заспокоїлась»), на завершення – свердління отворів та встановлення врізних гайок або ж відразу системи ламелей (металевих язичків), покриття лляною олією. Якщо не рахувати підготовці процеси – сушіння і витримку, то на основну роботу витрачаю 5-6 годин, а верстатом можна впоратися за 30 хвилин. Калімба може забруднитися, тому під час виготовлення використовую підставки з дерева і тканину, а після покриття олією та висихання надалі раджу мати спеціальний чохол для транспортування. Я свою носив у рюкзаку, тому увібрала фарбу з підкладки. Переважно роблю калімби на 17 язичків (нот), але не кожен зможе тримати таку в руках – дітям вона не підходить. Втім, саме на такій легше вчитися грати. За рахунок цієї кількості язичків можна досягати різноманіття гри і розуміння того, як все влаштовано і видобувається й проявляється звук».
Для отримання додаткової інформації або замовлення калімби можна звертатися до Юрія Прилипка на сторінку в Інстграмі – kalilllba.
Юлія Демусь
