«Моя бабуся по мамі та її рід з Брусилівщини, а прабабуся тривалий час мешкала у Коростишеві. Маю родичів у Радомишлі та Житомирі. З дитинства сотні разів долав ці відстані від Києва, знаю всі дороги та повороти. Цей регіон для мене не чужий», – ділиться краєзнавець Олександр Михайлик.
Нещодавно у Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В. Г. Заболотного він презентував власне видання «Старовинні храми міст і містечок Житомирщини».
Працює екскурсоводом у Водно-інформаційному центрі, а у вихідні – мандрує країною. Два роки тому підготував і опублікував книгу про храми Київщини. Переглянув власний фотоархів і виявив там підбірку тематичних світлин і для Житомирської області.
За даними видань 1913-1914 рр. у містах та містечках Житомирщини діяло 69 парафіяльних та цвинтарних храмів, 22 з яких – цегляні
«Я вже встиг побувати у багатьох містечках області та зробити знімки ще до того, як виникла ідея оформити їх у книгу. Це моє захоплення і спроба показати, що кожен храм – цікавий своєю історією та цінний. Витрачаю на поїздки власні кошти і вільний час. На Житомирщині абсолютно не дослідженими для мене на момент задуму книги лишалися кілька райцентрів, а от у Житомирі, Овручі та Бердичеві десь 70% храмів сфотографував протягом останніх 9 років. Свої поїздки планував таким чином, щоб було автобусне чи залізничне сполучення, власного авто не маю. Були дні, коли встигав побувати у двох містечках, – розповідає Михайлик. – Всю інформацію збирав самостійно з жовтня 2017 року по квітень 2019-го – працював у архівах, спілкувався з місцевими жителями чи співробітниками музеїв, користувався інтернет-джерелами. Використовував довідкову літературу – «Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии» Миколи Теодоровича, «Памятная книжка Киевской епархии на 1913 г.» та «Справочная книга о приходах и монастырях Волынской епархии» Миколи Переверзєва. Сучасні фото всі мої, їх обробкою та версткою книги займався на комп’ютері вдома. Це суттєво здешевлює процес, витратився лише на друк. Книгу можуть придбати усі бажаючі, звернувшись до мене».
Видання альбомне, має 128 сторінок, кольорове. В ньому розповідається про 44 існуючі об’єкти і 31 втрачений храм. Книга cкладається із кількох частин – православні храми, католицькі та лютеранські храми, синагоги. На окремих сторінках розміщені фото будівель та їх описи – коли і ким побудовано, освячено, зруйновано чи відновлено, як використовувалося у радянський період, чи має пам’яткоохоронний статус, тощо.
У радянські часи на Житомирщині знищили 39 дерев’яних храмів, вціліли лише 7
Один із розділів присвячено втраченим храмам. Інформацію про них знайти можна, а от фото збереглося дуже мало.
«По Житомиру відомо про шість зруйнованих церков і дві каплиці. Їх фото є у вільному доступі і я розмістив їх у книзі, – розповідає краєзнавець. – Мова йде про церкву Богоявлення Господнього (стояла на Великій Бердичівській у кварталі між вул. Шевченка та Довженка), церкву Святого Олександра Невського (на розі вул. Перемоги та Михайла Грушевського), церкву Святого Іона Милостивого (на Путятинці, теперішня вул. Святослава Ріхтера), церкву Преподобного Іова Почаївського (на Мальованці, ріг теперішніх вул. Св. Йоана Павла ІІ та Героїв Пожежників), каплицю Святої Євдокії (існувала на пл. Перемоги), каплицю в пам’ять про жертв холерних морів (існувала на розі Великої Бердичівської та Жуйка), а також церкву Різдва Пресвятої Богородиці та церкву Різдва Христового Архиєрейського подвір’я на Великій Бердичівській, де нині розташовується військова частина Командування ДШВ ЗСУ.
Так само віднайшли фото втрачених храмів у Бердичеві. До речі, у радянські часи там зруйнували лише одну церкву. По Народичах маємо описову інформацію про знищені костел, синагогу та каплицю, фото – нема. Така само по Хорошеві, Пулинах, Андрушівці, Малині, Романові, Ружині. Цікава ситуація по синагозі в Житомирі на Малій Бердичівській.
До нашого часу дійшло 32% православних та 55% католицьких храмів Житомирщини
Встиг її сфотографувати у 2010 році, а через три роки її зруйнували і спорудили нову будівлю. Фото у книзі хоч і сучасне, але вже історичне. Із чотирьох синагог, що вціліли на Житомирщині, діє лише одна – у Бердичеві, ще дві три використовуються не за призначенням як рукавична фабрика, амбулаторія сімейного лікаря та селищна рада у Городниці. За чотири дні перед виходом книги дізнався, що у Бердичеві була ще одна синагога, зведена у 1890 році, а нині там амбулаторія. Довелося їхати ще раз і фотографувати саме її. Родичі розповідали, що у Брусилові німці при відступі спалили церкву. З невідомих причин у 1978 році тамтешня влада підірвала костел. У радянські часи храми руйнували цілеспрямовано або передавали під складські приміщення. За один день у Новограді-Волинському в 1935-му році підірвали костел і собор. Кілька років тому випадково сфотографував будівлю в Радомишлі. Думав, що це просто житловий будинок з цікавою архітектурою, а це колишня лютеранська кірха».
.jpg)
Завдяки виданню «Старовинні храми міст і містечок Житомирщини» Олександра Михайлика вдалося уточнити, систематизувати, а подекуди навіть виправити інформацію, яка була помилковою чи неточною. Також встановили історичні назви, які давалися першочергово.
З 23 районних центрів області старовинні храми збереглися лише у 13
Це, зокрема, стосується двох храмів у Житомирі, які розташовані на Крошні та Охрімовій горі. Вони мають однакові назви – церква Покрови Пресвятої Богородиці, через що й виникла плутанина. Втім, діюча церква на Крошні була закладена у 1912 році і мала присвяту Господа Ісуса Сладчайшого, яка згодом була змінена. Церкву на Охрімовій хорі почали споруджувати в 1899 році на місці стародавнього кладовища. Зараз у будівлі діють майстерні УТОС.
Читайте також: Храми Житомира. ФОТОРЕПОРТАЖ
«Насправді Житомирщина – це унікальний регіон, адже його сакральна спадщина репрезентує не лише різні історичні епохи – від часів Русі до останніх років існування Російської імперії, але й представлена одночасно православними, католицькими і лютеранськими храмами, синагогами. Щось подібне серед сусідніх областей можна зустріти лише на Хмельниччині та Вінничині. На час розпаду Російської імперії лише у містах і містечках було близько 25 костелів та каплиць, переважна більшість з яких – цегляні. Найдавнішими пам’ятками Житомирської області вважаються Свято-Василівська церква в Овручі, Миколаївська церква в Олевську. Для себе особисто відзначаю також костел Непорочного Зачаття Діви Марії Монастиря Босих Кармелітів, який було закладено у 1634 році. Саме його фото прикрашає обкладинку книги «Старовинні храми міст і містечок Житомирщини».
На 2020 рік Олександр Михайлик вже планує експедицію Чернігівщиною, але там надзвичайно великий обсяг роботи. Лишень в одному Ніжині нарахував 17 церков 17-19 століття.
Юлія ДЕМУСЬ
