Home Війна Медик 95-тки з пораненою рукою рятував військових

Медик 95-тки з пораненою рукою рятував військових

198

Максим – досвідчений парамедик. Ще до армії працював на «швидкій», тож був готовий до будь-яких поранень. Але повномасштабна війна створила нові виклики. 

Нині він – медик 95-ї бригади. Йому самому доводилося надавати допомогу побратиму, коли у нього одна рука була поранена.

У бойового медика не буває вихідних. Парамедик або зі своїми побратимами на нулі, або проводить тренінг з тактичної медицини.

«Ніколи не задовольняюся тим максимумом знань та навичок, який необхідний за стандартами знати кожному військовому, тобто накладання джгута, використання оклюзійної наліпки чи тампонада поранень. Я завжди намагаюсь своїм хлопцям розказати більше, поділитися суто медичними лайфхаками, щоб вони були готові до будь-яких випадків і це врятує життя їм», – розповідає медик одного з підрозділу 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Максим.

Що стосується тренувань, то Максим дуже жорсткий під час навчань тактичної медицини – ніяких потурань, все має бути виконано ідеально і швидше за норму.

«Боєць хоч сто разів може пройти підготовку з такмедицини, але це його не звільнить від чергового повтору. Я треную їх до тих пір, поки вони не зможуть це зробити із заплющеними очима та хоч однією рукою. Адже бій може бути вночі або одна рука поранена, а треба накласти джгут на ногу, щоб не стекти кров’ю», – пояснює Максим.

Він розповідаєм, що бували випадки з десятками поранених.

«Було таке, що одразу кілька десятків поранених було. Не тільки з нашої бригади, а з інших підрозділів. Навесні минулого року стояли під селищем Курульки, то до мене носили поранених всі сусідні бригади, бо так склалося, що я там єдиний медик був, – згадує Максим. – Надавав допомогу і полоненим. Якось один росіянин сам вийшов до нас здаватися, аби тільки ми допомогли йому. У нього були доволі серйозні поранення. Виявилося, що його свої ж кинули і просто втекли, лишивши його помирати».

За плечима у Максима величезний досвід, яким він вже ділиться з іноземними колегами під час навчань закордоном.

«Звісно, ми намагаємося взяти максимум з навчань, щоб наша робота стала ще кращою. І такі відрядження за кордон дуже корисні. Але у нас вже такий досвід, що ми інколи вчимо іноземців.  

«Коли нас відправили на курси бойових медиків у Чехію, то місцеві інструктори були здивовані, коли дізнавалися, що їхні протоколи з евакуації пораненого на практиці б не працювали. Коли ми розповідали в яких мовах вдається працювати та евакуювати бійців, вони були шоковані. Зрештою, чехи почали міняти свою програму, робити її ближче до умов повномасштабної війни. Адже вони ніколи не працювали під час реальних бойових дій, які відбуваються у нас в країні», – зазначає медик.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here