Днями міський голова Звягеля Микола Боровець поспілкувався із журналістами всеукраїнського інтернет-видання LIGA.net, де, зокрема, розповів про те, як на місто вплинула реформа децентралізації та повномасштабне вторгнення. Мер розповів про те, як змінився бюджет, адмінскладова та загальний рівень життя міста в останні роки. Ми відібрали для вас основні тези з інтерв’ю, з якими пропонуємо ознайомитись далі.
Микола Боровець відзначає, що насправді реформа децентралізації ще далека від завершення, адже вона пройшла тільки перший свій етап. Реалізації наступних же завадила розпочата Росією у 2022 році війна, яка і в подальшому може внести свої корективи в уже здобуті результати цієї реформи. На питання чому процес децентралізації довгий час не могли реалізувати в повній мірі, мер Звягеля відповідає:
“Ми розуміли реформу так, що це передання повноважень. А також – фінансових ресурсів, спроможності їх використовувати. Ми зрозуміли, що укрупнили території, передали певні повноваження фінансовим ресурсом громадам, 64% ПДФО та 100% єдиного податку. Але, впевнено можу зараз, оцінюючи ситуацію, сказати, що навіть реформу почали трохи неправильними підходами і баченнями.
Ще Роман Безсмертний (на той момент віцепрем’єр в уряді Юлії Тимошенко. – Ред.) приблизно у 2008 році напрацьовував перші варіанти. І тоді реформа не пішла. Я тоді входив у робочу урядову групу. Наприклад, спершу думали укрупнити адміністративні центри, міста. Зробити реально укрупнення територій для того, щоб територіальні центри могли розвиватися.
Але почали реформу зі створення окремих територіальних громад. Виникли проблеми з укрупненням. Місто Звягель, місто Житомир – тому приклади. При міських центрах і взагалі великих адміністративних центрах землі завжди були привабливими, а послуги – якісніші. Виходить, що просторовий розвиток від цих центрів забрали. Від цього почали страждати всі міста”.
Міський голова на власному прикладі пояснив і основний недолік такого підходу до реформи, як створення окремих тг:
“Я тоді був категорично проти цього підходу. Наприклад, у нас є завод Cersanit. Ми цю інвестицію привели, ми нею і займалися, розмістили. Надіялися, що в рамках спільної територіальної громади це буде розвиватися. А тепер завод за окружною дорогою, він в іншій територіальній громаді. Великий інвестиційний проєкт, потужне виробниче підприємство, яке місто притягнуло. Сьогодні всі податки йдуть в іншу територіальну громаду”.
При цьому мер зазначає, що внаслідок недосконалості реалізації реформи, вирішувати подібні спірні питання та знаходити компроміс з іншими громадами:
“Вона в жодному разі не хоче йти (на компроміс. – ред.) І навіть зараз утримання добровольчих формувань ми фінансуємо замість них. Тому, починаючи реформу, до кінця не продумали таких речей. Не маючи бази, постворювали 11 територіальних громад у Звягельському районі. Наприклад, є кластерна лікарня, яка на території міста. Вона обслуговує на сьогодні всі райони. Кожен громадянин України має право приїхати в нашу лікарню лікуватись. Це ніким не заборонено. Але от виникає питання, а хто ж утримує цю лікарню? Ми закупляємо обладнання, ми робимо ремонт. Ми фінансуємо закупівлю закладом енергоносіїв”.
Однак, Боровець зазначає, що вірогідно саме за рахунок проведення реформи місцевого самоврядування Україна змогла вистояти з початку повномасштабної війни, адже саме в таких умовах громади мають право формувати власний порядок дій на місцях, а не чекати вказівок від центральної влади:
“Є плюси і є дуже багато мінусів. Плюси величезні, тому що ми багато заклали у цю філософію самостійності і відповідальності. Великий тягар повсякденності, тобто повноважень, громади беруть на себе.
Можливо, ми вистояли у війні завдяки цьому – далеко не централізованому управлінню країною. Коли почалась повномасштабна війна, ми в перший день зібрали сесію і 1500 людей вступили до добровольчих формувань, взяли зброю. І на сьогодні я відповідально можу сказати, що ми були одні з найкращих і найшвидших. Оперативніше організувалися добровольчі формування.
І оцей рух, який відбувся в Україні, я тоді ще в перший місяць сказав, що цього ніхто з росіян не міг навіть уявити – що таке буде народне ополчення і встане люд до оборони своєї країни. То було фантастично”.
Що стосується бюджету, мер розповідає, що зі старту процесу децентралізації місто мало недофінансування у сфері медицини та освіти, однак достатню інші складові, зокрема і військова були забезпечені достатньо. Щодо військового ПДФО, то у Звягелі до його скасування, надходження від цього податку у бюджет становило 35-36%, що, за словами Боровця, дозволяло місту залишатись одним із найбільш фінансово забезпечених. І до того ж, цей показник продовжував зростати:
“Якщо ми казали, що в нас було 120 мільйонів, то ПДФО торік від військових становив десь до 600 мільйонів гривень. Вп’ятеро. Але коли забрали військовий ПДФО, стало гірше. Тому що в нас забрали навіть той базовий рівень, який був у 2021-му.
У нас поліція відійшла. Це теж військовий ПДФО. Але 2024 рік буде благополучний, бо є певні перехідні залишки з минулого року. Тож разом виходить 791 мільйон гривень. Це бюджет на цей рік, який ми затверджуємо”.
Микола Боровець зазначає, що попри вилучення військового ПДФО міська рада продовжує шукати шляхи допомоги військовим навіть за рахунок обходу існуючих правил чи прямим шляхом з бюджету міста:
“Потрібно направляти кошти у військо. А як їх направити? Ну, по-перше, давали на субвенцію. Збираючись, міські голови на рівні регіональної влади говорили, що ми ніколи не будемо стримувати кошти для потреб військових. Ми, навпаки, шукаємо, йдемо на свідоме порушення правил, аби тільки кошти направити, в першу чергу, для військових. Бо ми знаємо, що їм потрібно.
Ми вивчаємо, ми їдемо туди, завозимо необхідне. Ба більше, ми закупили десь 50 квартир для військових.
Але тепер гроші забрали, а військові все одно звертаються. І от сьогодні сиділи ми і думали на сесії, як через бюджет закуповувати боєприпаси. Виявляється, що і такі схеми існують”.
Як підсумок, на думку міського голови, одним із головних кроків для підвищення ефективності децентралізації має стати надання громадам можливості відстежувати, контролювати, адмініструвати місцеві податки:
“– Що далі? Що потрібно, щоб децентралізація була ефективнішою?
Тут є річ, яку варто обов’язково згадувати і потрібно говорити як недолік у реформі децентралізації. Ми ще не маємо жодного важеля відстежувати, контролювати, адмініструвати місцеві податки. Який акциз від пального нам поступає? Від якої заправки? Я ніколи не взнаю. А який акциз сплачується від тютюну чи алкоголю? Ми цих речей не знаємо. Нам залишаються від тих зборів 15%, але ми його не відстежуємо”.
