Про війну та перемогу, життя в нових умовах, тих, хто виїхав і хто залишається в Україні, а також про споживання інформації під час зустрічі в «Гнатюк Арт Центрі» 22 березня з житомирянами спілкувався відомий журналіст, блогер та музикант Богдан Буткевич.
Каже, що йому цікаво приїздити у міста, розмовляти з людьми наживо, аби дізнатися їх настрої щодо того, яким чином у подальшому будуватимуть своє життя, коли в країні продовжується війна.
Одні приймають для себе рішення долучитися до лав ЗСУ, інші – запускають бізнес, хтось шукає можливість виїхати за кордон, але багато людей знаходяться в апатії та психологічній ямі. Такого критичного рівня у суспільстві ще не було.
“Люди почали втрачати волю до спротиву. Дух і бажання до спротиву – це те, без чого ніяка зброя не допоможе. Ми спостерігаємо падіння цікавості до новин – їх не читають, не дивляться ні по телевізору, ні в мережі, особливо це стосується теми війни, подій на фронті. Люди нічого не хочуть про це знати, “будують мур і відгороджується” від усього, що відбувається. Живуть своє красиве успішне життя, бо іншого вже не буде. Якщо такий тренд протримається ще кілька місяців, то війну ми не виграємо, – констатує Богдан Буткевич. – Моя порада – не мовчіть, не закривайтеся, не маємо права бути байдужими. У нас така влада, яка вже є і вона не зміниться, але це не означає, що ми повинні все приймати як дійсність та миритися з цим. Не буде більше такого, що ми “маленькі люди” і нічого не вирішуємо. Як я кажу, дорослі – це тепер ми. Хтось поїде з країни поки війна ще триває, але той, хто залишиться, має взяти на себе відповідальність за майбутнє. Простими словами, ті, хто погоджуються і далі жити в Україні, прирікають себе на активність. Попереду нас чекають важкі часи. Такого спокійного життя, як до 24 лютого, вже не буде. На звичайне мирне життя простору залишається все менше. Українцям доведеться любити свою державу. Кожна притомна людина зараз – на вагу золота, особливо зважаючи на те, яких свідомих людей ми втрачаємо на фронті. Україна – цікавий експеримент. Нас буде набагато менше, із зрозумілих причин, але це люди, які готові платити будь-яку ціну за те, що вони українці. Не залежно від того, як закінчиться війна, в України, на відміну від росії, шанс є, а в них настане смута. Треба дожити, дотерпіти до того часу. Це не буде завтра, але це точно буде. Варіанту закінчити війну швидко та переможно – нема. Так чи інакше росія її вже програла, питання лише в тому, що Україна її поки не виграла. Десь буде заморожена лінія фронту, краще, якщо по кордону 1991 року. Загалом, війна у різних формах – наша нова реальність. Все, що нам треба знати і розуміти – росіян маємо знищувати скрізь, де тільки можемо”.
Також Богдан Буткевич зауважив, що зараз ми живемо чи не у найбільш революційний час, зокрема в плані розвитку технологій та соціальних мереж.
Близько 70 відсотків українців споживають інформацію з телеграму. Головна його небезпека в тому, що це звичайний месенджер, діяльність якого нічим не регулюється і ніхто не несе відповідальність за те, що там відбувається. Особливо потрібно зважати на це у контексті того, що так чи інакше, але телеграм належить росіянину.
Свого часу моду на телеграм серед українців ввела команда чинного президента. З часом, окрім офіційних повідомлень, у телеграмі сталося засилля анонімних каналів, які мають мільйони підписників. Вони адмініструються за межами України та відверто несуть проросійські наративи. Їх завдання – викликати емоцію, внести деструктив, сформувати хибну думку в суспільстві.
“Якщо вам подобається функціонал телеграму, то підпишіться на традиційні медіа та осіб, яким довіряєте. Від усіх анонімних каналів раджу відписатися негайно. Ви точно нічого не втратите, а навіть навпаки, – веде далі Буткевич. – Маєте вибудувати культуру спілкування з новинами. Такої щільності новин як у перші тижні повномасштабної війни вже нема, тому постійно сидіти моніторити і гортати потреби нема.
Виділіть для себе певний час, коли ви читаєте новини. Люди в інтернеті доступні для маніпуляцій і багато хто успішно цим користується. Раніше ми були змушені шукати інформацію, а тепер вона – всюди, тож маємо навпаки ховатися від неї. У прямому сенсі інформації стало так багато, що відбувається передозування”.
За словами журналіста, краще не використовувати телеграм для приватного спілкування, не ділитися там конфіденційною інформацією, не відправляти важливі документи. Як альтернатива, з точки зору даних, може бути навіть той самий вайбер, який належить японцям, фейсбук, Інстаграм, сігнал чи ватсап.
Юлія Демусь
